НАПЕРСТЯНКА ПУРПУРОВА

Дворічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме, мало розгалужене, рідше просте, сіроповстисте, 50—150 см заввишки. Листки прості, по краю зубчасто-зарубчасті, зморшкуваті, з обох боків вкриті м'якими волосками; прикореневі листки на довгих крилатих черешках, яйцевидні або яйцевидно-ланцетні, гострі, 12—20(30) см завдовжки і 3—7 см завширшки, зібрані в розетку; стеблові листки — чергові; нижні — черешкові, верхні — сидячі і поступово переходять у приквітки. Квітки двостатеві, неправильні, пониклі, сидять у пазухах приквіткових листків по одній і утворюють однобічне гроно завдовжки 50—80 см і більше. Віночок двогубий, трубчасто-дзвониковидний, 4—5 см завдовжки і 2—3 см завширшки, зовні пурпуровий, рідше — рожевий або білий, на внутрішній поверхні має темно-червоні плями з білою облямівкою; верхня губа широка, коротка, закруглена, цілісна або трохи виїмчаста, нижня — трилопатева (середня лопать витягнута, з внутрішнього боку — з пучком густих довгих волосків). Плід — двогнізда коробочка. Цвіте у червні — липні.

Поширення

Наперстянку пурпурову вирощують у спеціалізованих радгоспах як лікарську рослину.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують листя наперстянки (Folium Digitalis purpureae). Збирають сировину (обов'язково без черешків) двічі на рік: у рослин першого року вегетації — в кінці літа (коли листки досягнуть стандартної довжини 20 см) і восени (не пізніше вересня), а у рослин другого року вегетації — у фазі утворення пагонів і у фазі масового цвітіння. Зібране листя швидко сушать у сушарках спочатку при температурі 55—60 ° (30 хвилин), а потім досушують при температурі 40 °. Сухого листя виходить 20—22 % . Готову сировину треба зберігати в сухому (!) приміщенні (при зволоженні біологічна активність сировини знижується) без доступу світла. Строк придатності — 2 роки (підлягає щорічному переконтролю!).

Хімічний склад

Листя наперстянки пурпурової містить серцеві глікозиди (пурпуреаглікозиди А і В, які в процесі сушіння і зберігання від дії ферментів перетворюються відповідно на дигітоксин і гітоксин), стероїдні сапоніни (дигітонін, дигонін, гітонін), флавоноїди (лютеолін, 7 глікозидаютеолін), холін, органічні кислоти та інші сполуки.

Лікарські форми і застосування

Порошок з листя наперстянки пурпурової (Pulvis foliorum Digitalis) призначають усередину дорослим по 0,05— 0,1 г на прийом 3—4 рази на день (після досягнення необхідного ефекту — сповільнення пульсу, збільшення сечовиділення, зменшення задишки — призначають підтримуючу дозу, яку добирають індивідуально). Дітям призначають від 0,005 до 0,06 г на прийом залежно від віку: до 1 року — по 0,005—0,01 г; від 2 до 5 років — по 0,02—0,03 г; від 6 до 12 років — по 0,03—0,06 г на прийом. Найвищі дози для дорослих: разова 0,1 г, добова 0,5. Найвищі дози для дітей: віком до 6 місяців — разова 0,005 г добова — 0,02 г; від 6 місяців до 1 року — разова 0,01 г, добова — 0,04 г; віком 2 роки — разова 0,02 г, добова — 0,08 г; 3—4 роки — разова 0,03 г, добова —0,12 г; 5—6 років — разова 0,04 г, добова — 0,16 г; 7—9 років — разова 0,05 г, добова — 0,2 г; 10—14 років — разова 0,05—0,075 г, добова—0,2—0,3 г. У разі неможливості перорального прийому препарат призначають ректально в свічках. Настій із листя наперстянки (Infusum foliorum Digitalis) — 0,5—1 г сировини на 180 мл води, призначають по 1 столовій ложці 3—4 рази на день. Настій для дітей готують з розрахунку 0,1 — 0,4 г листя на 100 мл води і дають по 1 чайній — 1 десертній ложці 3—4 рази  на день. У разі неможливості перорального прийому настій призначають ректально в клізмах. Дигітоксин (Digitoxinum) призначають усередину у вигляді таблеток, що містять по 0,1 мг препарату. У зв'язку з високою кумулятивною здатністю дигітоксину лікування цим препаратом здійснюють з урахуванням індивідуальних особливостей кожного хворого. Разом з тим існують і загальноприйняті схеми застосування дигітоксину. Найуживаніша з них така: в 1-й день — 6—8 таблеток по 0,1 мг (4 таблетки відразу і по 1—2 таблетки через кожні 6—8 годин), у 2-й і 3-й дні — по 4—5 таблеток. Після досягнення необхідного ефекту (сповільнення пульсу, збільшення сечовиділення, зменшення задишки) призначають підтримуючу дозу (1 таблетку на день або чергують: один день — 2 таблетки, другий день — 1 таблетку). Хворим з явищами диспепсії або застою у ворітній вені дигітоксин призначають у свічках (Suppositoria Digitoxini 0,00015). Вводять у пряму кишку по 1—2 свічки 1—2 рази на день протягом перших 2—5 днів з наступним зменшенням дози до 1 —2 свічок на день (дозу треба добирати індивідуально!). Найвищі дози дигітоксину для дорослих усередину: разова — 0,5 мг, добова — 1 мг. Гітоксин (Gitoxinum) призначають усередину, починаючи з 0,0002—0,0004 г на добу з наступним зменшенням дози до 0,0002—0,0001 г на добу. Після досягнення необхідного ефекту добирають індивідуальну підтримуючу дозу. Кордигіт (Cordigitum) призначають усередину по 1/2—1 таблетці 2—4 рази на день або по 1 свічці 1—2 рази на день. Кумулятивний ефект кордигіту значно менший, ніж у дигітоксину. Приймати препарати наперстянки протипоказано при органічних змінах у серці, зокрема в разі переродження серцевого м'яза та вираженого атеросклерозу, а також при ендокардиті зі схильністю до емболії.