СТОКРОТКИ БАГАТОРІЧНІ

Bellis perennis — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла (квіткові стрілки) прямостоячі, 6—24 см заввишки, безлисті, всередині порожнисті, під кошиками потовщені і густіше, ніж в іншій частині стебла. Листки в прикореневій розетці лопатчасто-яйцевидні, тупі, вгорі зарубчасто-зубчасті або майже цілокраї, до основи раптово звужені в довші за листкову пластинку черешки, з обох боків вкриті волосками; листкова пластинка з виразною середньою жилкою та 2—3 парами ледве помітних бокових жилок. Квітки дрібні, зібрані в кошики; крайові — язичкові, маточкові, однорядні, білі або рожеві; серединні — трубчасті, двостатеві, жовті. Плід — сім'янка. Цвіте з квітня до червня.

Поширення

Стокротки багаторічні ростуть на луках, у гаях, по схилах у лісових та лісостепових районах України. Як декоративну рослину їх розводять по всій території України.

Заготівля і зберігання

Для медичних потреб використовують траву дикорослих стокроток (Herba Bellidis perennis), яку заготовляють в період цвітіння рослини, відокремлюючи стебло від коріння під приземною розеткою листків. Зібрану траву розкладають тонким шаром на тканині чи папері під укриттям на вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні і сушать. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Трава стокроток містить сапоніни, ефірну олію, флавони, глюкозид белідин, смолисті речовини, слиз, інулін та органічні кислоти (яблучну, винну, щавлеву).

Фармакологічні властивості і використання

Препарати стокроток регулюють загальний обмін речовин, діють як відхаркувальний, протизапальний, жарознижувальний і кровоспинний засіб, підвищують діурез, сприяють виділенню жовчі у дванадцятипалу кишку, мають властивість злегка проносити. Показаннями до призначення стокроток є катар верхніх дихальних шляхів і бронхіти з недостатнім відходженням мокротиння, бронхіальна астма, хвороби печінки, жовчного міхура, нирок і сечового міхура, жовтяниця, хронічні запори, легеневі й маткові кровотечі, подагра і ревматизм. При туберкульозі легень потовчену до пилоподібного стану шкаралупу двох яєць змішують з порошком із трави стокроток у співвідношенні 1 : 1 і випивають з молоком за 2 рази — вранці і ввечері. Використовують стокротки і як зовнішній засіб. Настоєм трави лікують рани, інфекційні ураження шкіри, мастит, виводять родимки. Застосовують стокротки і в гомеопатії. З молодого листя рослини готують салати, які позитивно впливають на обмін речовин в організмі людини.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій трави (3 чайні ложки сировини настоюють 3—4 години на склянці води кімнатної температури, проціджують) по третині склянки 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки і промивання настоєм (6 чайних ложок сировини настоюють 3—4 години на склянці води кімнатної температури, проціджують); 50 г суміші кори дуба звичайного, листя кропиви дводомної, трави стокроток багаторічних, омели білої, грициків звичайних і гірчака перцевого, взятих у співвідношенні 2:2:2:2:1:1, настоюють 2—3 години на 1 л окропу і використовують для спринцювання при запальних процесах жіночих статевих органів, для компресів при маститі, ранах і виразках, ревматизмі й подагрі.