СУМАХ ДУБИЛЬНИЙ

Кущ або невелике (2—3 м заввишки) дерево родини сумахових. Стовбур тоненький, вкритий коричневою поздовжньотріщинуватою корою. Пагони жовтувато- або сірувато-коричневі, вкриті жорсткими волосками. Листки чергові, черешкові, непарноперисті; листочки (їх 9—17) сидячі, супротивні, яйцевидні або ланцетні, великозубчасті, опушені, зверху темно-зелені, зісподу — світло-зелені. Квітки дрібні, одностатеві (рослини однодомні), зеленувато-білі, 5-пелюсткові, в кінцевих або пазушних видовжено-конічних китицях. Плід — кістянка. Цвіте у червні — липні.

Поширення

Сумах дубильний росте в південному Криму на сухих, кам'янистих схилах, на сланцях. У степових і лісостепових районах України його культивують як декоративну і фітомеліоративну рослину.

Заготівля і зберігання

Для медичних потреб використовують листя сумаху яке заготовляють від початку цвітіння рослини і до утворення на ній зелених плодів. Зібраний матеріал розкладають тонким шаром на тканині чи папері і сушать. Можна сушити й на сонці. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Строк придатності — 3 роки.

Хімічний склад

Листя сумаху містить дубильні речовини (13 — 25 %), мірицитин та інші флавоноїди, ефірну олію (до 0,01 % ) та аскорбінову кислоту (близько 112 мг %). До складу дубильних речовин входять танін (до 15 %), вільна галова кислота та її метиловий ефір.

Фармакологічні властивості і використання

Сушене листя використовують як сировину для добування медичного таніну та його препаратів (танальбін, тансал, антисептична рідина Новикова). Танін використовують як в'яжучий і протизапальний засіб при запальних процесах ротової порожнини, носа, зіва і глотки (полоскання 1—2 % водним або гліцериновим розчином і змащування 5—10 % розчином), при опіках, виразках, тріщинах і пролежнях (3—5—10 % мазі й розчини), при отруєнні солями алкалоїдів і важких металів (промивають шлунок 0,5 % водним розчином). Настойку листя використовують у гомеопатії при проносі, ревматизмі, подагрі й паралічах. У народній медицині настій листя п'ють при кровотечах, захворюваннях жовчних шляхів, проносах у зв'язку з ентеритом і колітом, при ревматизмі, подагрі.