Історія вулиці Личаківська

Вулиця Личаківська є однією з наймальовничіших львівських вулиць. До середини XX століття у цьому районі сформувалася власна своєрідна субкультура. Назва Личаків походить від імені німецьких осадчих, Лютців, що оселилися тут у XVIII столітті. Личаків і певною мірою залишається до сьогодні районом монастирів, садків, мальовничих віл і кав’ярень.

Приїхавши відразу опиняєтесь у доволі своєрідному місці —Чортовому парку. За львівськими переказами до 1884 року в цьому парку знаходився старовинний млин, який перебував у власності нечистої сили. На протилежному боці вулиці стоїть греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці, що була збудована у 1938 році польською владою на честь відзначення двадцятиріччя перемоги над українцями. Оминаючи храм, з правого боку вулиці можна побачити відновлену каплицю Личаківської Богородиці, що була зруйнована за радянської влади. Праворуч стоїть вказівник до Музею народної архітектури та побуту. Його було створено у 1971 році на території парку «Шевченківський Гай». У музеї нараховується 124 об’єкти народної архітектури, об’єднані у 54 садиби. У музеї функціонують чотири виставкові зали. Два з них мають постійну експозицію. Територію музею поділено на експозиційні сектори: Бойківщина, Закарпаття, Лемківщина, Гуцулыцина, Буковина, Покуття, Поділля, Волинь, Полісся, Львівщина. Мабуть всі чули про всесвітньо відомий львівський Личаківський цвинтар — музей-заповідник під відкритим небом. На ньому поховані найвідоміші діячі Львова: поети і письменники Іван Франко, Маркіян Шашкевич, Северин Гощинський, Марія Конопніцька, історик Іван Крип’якевич, композитори та співаки Володимир Івасюк, Ігор Білозір, Соломія Крушельницька. Своєрідними пам’ятками архітектури є більшість надгробних пам’ятників, створених руками відомих скульпторів XVIII-XIX століть Гартмана Вітвера, Антонія та Йоанна Шімзерів, Павла Евтелє, Юліана Маковського, Паріса Філіпі та інших. На вулиці Пекарській можна подивитися колишній палац родини Туркулів-Комело у стилі венеціанської готики та колишній палац родини Семенських-Левицьких у стилі французького бароко. На повороті з вулицею І. Мечникова можна оглянути мальовничий православний храм Святих Апостолів Петра і Павла, збудований у бароковому стилі в 1750 році як римо-католицький костел для монахів-паулінів. За Винниківським ринком знаходиться римо-католицький костел Святого Антонія,заснований у 1748 році для монахів-францисканців князями Вишневецькими. Фасад храму прикрашають скульптури С. Фесінгера. На самому початку вулиці можна оглянути величну споруду колишнього монастиря сестер-кларисок, у костелі якого зараз міститься Музей сакральної барокової скульптури XVIII століття імені І. Г. Пінзеля.