Музика

Український народ створив самобутнє музичне мистецтво, коріння якого сягає далеких дохристиянських часів. Серед знайдених в Україні музичних інструментів найдавнішими вважаються флейта з відростка рогу північного оленя, яку вдалося відшукати на палеолітичній стоянці в Чернівецькій області, а також резонаторні та безрезонаторні ударні інструменти, знайдені на Чернігівщині.

Розквіт Київської держави у Х-ХІ століттях сприяв появі героїчного епосу - билин, які виконувалися в супроводі гуслів, мистецтва народних музик-скоморохів. Найдавніше зображення музикантів можна побачити на фресках Софійського собору. На фресці зображений музичний ансамбль, музики якого користувалися вісьмома видами інструментів - органом, флейтою, литаврами, трубами, лютнею, щипковою лірою, дзвонами та парними барабанчиками. У пам'ятках XV-XVII століть вже зафіксовані думи та історичні пісні. Найдавнішим збереженим посібником з музичної освіти вважається трактат з музичної грамоти з початками композиції за правилами партесного багатоголосся -відомий рукопис "Наука всея музики, аще хощещи, чоловіче, розуміти київськоє знамя і пініє чинно сочиненное", що належить до другої половини XVI ст. У XVI-XVII століттях у братських школах Львова, Луцька, Києва викладали музично-теоретичні дисципліни. Нотну грамоту вивчали за рукописними і друкованими нотолінійними ірмологіонами. Найстаріша нотна книга, видана в Україні (і взагалі у східних слов'ян), - "Ірмологіон" - з'явилася у 1700 році у друкарні при Львівському соборі св. Юра. Першим нотним друкованим збірником, куди поряд з російськими народними піснями увійшли й українські, був збірник Василя Трутовського (гусляра і співця при дворі Петра III родом з Харківщини). Збірник у чотирьох частинах було видано з 1776 по 1795 рік. У церковній музиці утвердився багатоголосий (партесний) спів. Під назвою "київський" він поширився і в Москві, та по інших містах Росії. Музичні осередки виникають у Чернігові, Львові, Харкові, Рідині та інших містах. Музичною столицею став Глухів (Сумщина) - резиденції! гетьмана України в XVIII столітті. Тут у 1738 році відкрилася перша в Україні і Росії школа підготовки співаків для придворного хору. Значну увагу приділяли музичному вихованню в Києво-Могилянській академії. Ще у 50-х роках XVII століття тут була організована музично-хорова школа, хор студентів якої налічував часом до 330 чоловік. Кращими у Києві були академічний та братський (монастирський) хори, свято яких щорічно відбувалося на Контрактовій Площі Подолу. Серед провідних композиторів XVIII століття - М. Березовський та А. Ведель. Доброї пам'яті заслуговує і творчість Д. Бортнянського, автора опер "Креонт", "Алкід", хорових церковних співів.

У другій половині XVIII століття поширюється світське музичення. З 1707 року при Київському магістраті існував оркестр, а в 1768 року при ньому було відкрито школу. Багато українських поміщиків тримали кріпацькі симфонічні оркестри та хори.

У1826 році Ф. Моцарт-молодший заснував у Львові музичне товариство св. Цецилії (з 1838 року - Галицьке музичне товариство) та музичну школу (з 1854 року - консерваторія). З Галичиною середини XIX століття пов'язане ім'я композитора М. Вербицького - автора музики національного гімну "Ще не вмерла Україна". Популярними у середині XIX століття були пісні-романси "їхав козак за Дунай", "Віють вітри", "Сонце низенько", а також створені на вірші Т. Шев ченка "Думи мої", "Заповіт" та інші. Народну пісенно-музичну творчість уславляли кобзарі, лірники Андрій Шут, Остап Вересай. Навесні 1838 року М. Глін-ка перебував в Україні з метою набору співаків. Серед них був і С. Гулак-Артемовський (небіж письменника П. Гулака-Артемовського), який згодом став провідним солістом опери в Петербурзі, автором першої національної опери "Запорожець за Дунаєм" (1862 рік). У першій половині XIX століття М. Маркевичем були видані збірники "Українські мелодії", "Народні українські наспіви", "Южнороссийские песни".

У1864 році в Одесі було відкрите "Товариство аматорів музики", засноване композитором П. Сокальським (автором опер "Мазепа", "Богдан Хмельницький"). У другій половині XIX століття у великих містах відкриваються відділення Імператорського Російського музичного товариства, при них - симфонічні оркестри, хори, камерні ансамблі, активізується філармонійна діяльність. У Києві, Харкові, Одесі відкриваються постійні російські оперні театри. Центральною

постаттю українського музичного відродження став М. Лисенко (1842-1912) -композитор, піаніст, диригент, фольклорист і педагог, який залишив значну творчу спадщину майже в усіх жанрах. Першу в Україні консерваторію було відкрито у Львові - у 1880 році, а у 1913 році - в Києві та Одесі. Перші грамплатівки було випущено в Україні у 19Ю році у Києві на заводі грамплатівок, який заснували чех Міндржишек та німець Гессе. У 20-х роках серед інших мистецтв бурхливо почало розвиватися і музичне. У1919 році були створені Українська державна музична драма і симфонічний оркестр імені М. Лисенка. У1920 році була створена українська капела "Думка". У 1924 році у Харкові з'явився перший в Україні джаз-ансамбль, очолюваний композитором Ю. Мейтусом. композиторську школу 20-ЗО-х років очолювали Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, В. Косенко, П. Козицький, М. Вериківський. У 1929 році в Україні було створене найбагатше нотне сховище - відділ нотних видань Центральної наукової бібліотеки імені Вернадського. У1937 році був створений найбільший хореографічний колектив - ансамбль танцю імені П. Вірського. У цьому ж році був створений і найбільший оркестр - Державний академічний заслужений симфонічний оркестр України. У1939 році створена Спілка композиторів України.

Нині в Україні - шість оперних театрів, три оперети, десять державних симфонічних оркестрів, десятки хорових і фольклорних колективів, вищих музичних шкіл. В Україні склалася визначна вокальна школа (І. Паторжинський, Б. Гмиря, Д. Гнатюк, А. Солов'яненко та інші). Українська земля подарувала світу плеяду видатних музикантів, які в XX столітті зробили значний внесок у культуру багатьох народів і держав (композитори І. Стравинський, С. Прокоф'єв, піаніст С. Ріхтер, скрипаль Д. Ойстрах, співак І. Козловський). Національна поп-музика була започаткована у 50-60-х роках "Піснею про рушник" П. Майбороди (1958 рік) і продовжена "Червоною рутою" В. Івасюка (1969 рік), який вважається "батьком" національної поп-музики. Нині вона переживає нове піднесення, на хвилі якого з'явилися десятки нових яскравих естрадних зірок. Пошуки в жанрі національної рок-музики розпочалися ще на межі 60-70-х років (київські гурти "Кобза", "Еней"). Проте її спалах припадає на кінець 80-х років.

У1994 році Указом Президента України Державні премії України імені Т. Шевченка присуджені співакові В. Зінкевичу - за концертні програми останніх років та композиторові В. Івасюку (посмертно) - за видатний внесок у розвиток українського національного мистецтва.

80-90-і роки позначені поширенням пісенного фестивальниго руху. Серед найвідоміших - Фестиваль сучасної пісні "Червона рута" (з 1989 року). Всеукраїнська музична спілка, створена у 1990 році, згуртувала творчі зусилля і можливості музикантів країни, об'єднала як музикантів-професіоналів, так і представників різних мистецьких ланок і народної творчості. Під керівництвом цієї Спілки утворилися творчі асоціації з хорового, народно-інструментального, хореографічного мистецтва, духовної музики, органного, кобзарського і баянного виконавства, музичної освіти і піаністичної педагогіки, інших галузевих професій, які об'єднали майже дві тисячі музичних діячів різних регіонів України.

Асоціація "Хорове товариство імені Миколи Леонтовича" ставить собі за мету відродження славних історичних традицій українського хорового мистецтва, піднесення його професійного рівня, посилення ролі в естетичному вихованні. У мистецьких методичних та науково-практичних заходах цієї організації беруть участь сотні хормейстерів-диригентів, композиторів, музи-кознавців-педагогів, широкі кола любителів хорового мистецтва. Звідси пішли в творче життя різноманітні конкурси, фестивалі і пісенні свята, які акумулюють в собі й інші музичні жанри.

Асоціація діячів хореографічного мистецтва заснувала Українську Академію танцю, хореографічні ліцеї, студії та школи, вперше провела в Україні Міжнародний конкурс артистів балету ім. Сергія Лифаря й Міжнародну наукову конференцію "Василь Авраменко та світова українська хореографічна культура". Асоціація піаністів-педагогів проводить Міжнародний конкурс піаністів імені Володимира Горовиця.

Спілці надано статус члена міжнародної організації - Міжнародної Музичної Ради, що діє під патронатом ЮНЕСКО.

Відновлено видання "Української музичної газети", заснованої ще у 1926 році.