Освіта і педагогіка

Писемність на землях Київської Русі (а отже і певна система навчання грамоті) відома ще до прийняття християнства. Розповсюдженню писемності і шкільної освіти серед східних слов'ян сприяло створення у IX столітті братами Кирилом і Мефодієм слов'янської азбуки - кирилиці. Відкриття першої школи в Україні відбулося у 988 році. В "Повісті минулих літ" записано, що тоді Володимир Святославович почав брати у "нарочитьія чади", тобто у представників феодальної верхівки, дітей і віддавати їх в "ученье книжное" в Києві. Найдавнішою пам'яткою педагогічної літератури можна вважати "Повчання Володимира Мономаха своїм дітям", яке збереглося у Лаврентіївському списку ("Повість минулих літ").

Першими осередками грамотності в Київській Русі стали християнські монастирі і храми, при яких створювалися школи. Ченці і священнослужителі були і першими вчителями в тих школах. З XI століття відомі початкові приватні цер-ковноприходські школи - дяківки.

Шкільна освіта в Україні розвивалася на освітянських і просвітительських традиціях попередніх часів. Школи існували на Волині - у XIII столітті, у Києві -у XIV столітті, у Львові - в першій половині XVI століття. Серед них були і дяківські, і звичайні міські школи зі світськими викладачами. Невід'ємною частиною культурного центра в місті Острозі на Волині стала школа, заснована тут у 1578 році. Вона поклала початок новій сторінці в розвитку шкільної справи в Україні. Серед вихованців школи був майбутній гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. У1576 році в Острозі було засновано Греко-слов'яно-латинську колегію - по суті першу вищу школу в Україні.

У XVI столітті при братствах - громадських православних організаціях міського населення - починають організовуватися братські школи. Першою у 1585 році була заснована Львівська братська школа. Наприкінці XVI - початку XVII століття школи з'являються в Рогатині, Перемишлі, Луцьку, Вінниці, Києві та інших містах (всього близько ЗО). Навчання грамоти ділилося на три етапи: вивчення азбуки, робота з часословом і псалтирем. Старші учні (спудеї) вивчали граматику, іноземні мови, займалися хоровим співом, театральними виставами тощо. У Києві братство заснувало школу в 1615 році. У1631 році за ініціативою видатного просвітителя Петра Могили виникла Лаврська школа. Наступного року внаслідок об'єднання Лаврської і братської шкіл утворилася Києво-Могилянська колегія (пізніше - академія). Курс навчання в Академії тривав 12 років. У граматичних класах вивчалися слов'янська, українська книжна, грецька, латинська та інші мови. У 1783 році в Академії було введено навчання російською мовою.

Під впливом братств виникають також парафіяльні школи при церквах і монастирях. У 1661 році був заснований Львівський університет (найстаріший в Україні). У другій половині XVIII століття з'являються гімназії у Кременці, Чернівцях, духовна семінарія в Мукачеві. На Лівобережжі у середині XVIII століття майже у всіх містах і селах діяли початкові школи. Середню освіту давали Чернігівська, Харківська й Переяславська колегії.

На початку XIX століття діяли чотири типи учбових закладів: парафіяльні і повітові школи, губернські гімназії, університети. У парафіяльних школах навчання тривало 4-6 місяців у селах і до одного року в містах. Крім державних, у ряді сіл (особливо на Полтавщині та Чернігівщині) продовжували діяти дяківські школи, які утримувалися на кошти батьків. У повітових училищах і професійних учбових закладах (сільськогосподарських, фельдшерських) навчалися вихідці із заможних верств населення. Для дворянства засновувалися гімназії. Першими гімназіями на Східній Україні були: Новгород-Сіверська гімназія (1804 рік), Харківська гімназія (1805 рік), Київська гімназія (1809 рік); за статутом 1911 року віднесена до вищих учбових закладів), Сімферопольська (1912 рік). Гімназії також були створені в Полтаві, Чернігові, Катеринославі, Вінниці, Херсоні. У1804 році в Одесі була відкрита перша в Україні комерційна гімназія. З 1928 року навчання в гімназіях тривало сім років. Існували також приватні пансіонати, що працювали за програмою середніх навчальних закладів. Доньки дворян здобували освіту і виховувалися в інститутах шляхетних дівчат, заснованих у Харкові (1812 рік), Полтаві (1817 рік), Одесі (1829 рік), Керчі (1836 рік), Києві (1838 рік). У 1850 році у Києві відкрита перша жіноча гімназія. Проміжне місце між гімназіями і університетами займали ліцеї, яких в Україні було три: Рішельєвський у Одесі (1817 рік), Кременецький на Волині (1819 рік), заснований на базі гімназії, а потім переведений до Києва і реорганізований в університет, і Ніжинський, заснований у 1820 році на кошти братів Без-бородьків. У 1826 році був відкритий ліцей у Чернівцях. У 1835 році були утворені Київський, Харківський та Одеський навчальні округи. У 1858-1861 роках Одеським і Київським округами керував М. Пирогов. При його активному сприянні у Києві в 1859 році були відкриті перші недільні школи для дорослих.

Все більшу роль відігравала вища освіта. Велике значення мало заснування у 1805 році Харківського університету, який підготував до середини століття близько трьох тисяч фахівців. У1805 році університет зі Львова був переведений до Кракова, а з 1818 року його знову було відновлено у Львові. У1817 році у Львові була заснована реальна (торговельна) академія, а в 1844 році відкрита Технічна академія. У 1834 році на базі ліквідованого Кременецького ліцею відкрився Київський університет. У1865 році був заснований Новоросійський університет в Одесі. У 1875 році був відкритий університет в Чернівцях. Згідно освітянської реформи 1864 року всі типи початкових шкіл дістали назву початкових народних училищ. Чимало народних шкіл відкрили земства. У1872 році більшість повітових початкових училищ були реорганізовані у міські шестирічні училища. Наприкінці XIX століття в Україні було 129 гімназій і 19 реальних училищ. У 70-90 роках були відкриті Харківський, Київський і Львівський політехнічні інститути, Вищі жіночі курси у Києві, вище гірниче училище у Катеринославі, перший Вчительський інституту Глухові та інші вищі учбові заклади. У1868 році почала виходити в Будапешті перша українська педагогічна газета, яка призначалася для народних вчителів Закарпаття. У1906 році була заснована Всеукраїнська учительська спілка в Києві. Напередодні 1917 року в Україні налічувалося 27 вищих учбових закладів, в яких навчалося 35 тисяч студентів. Однак на всій території України не було жодного вищого навчального закладу з українською мовою викладання, жодної української школи, що перебувала б на державному утриманні. У 1920 році було створено Всеукраїнську надзвичайну комісію по боротьбі з неписьменністю. Вже в 1927 році могли читати і писати два мільйони чоловік. Тоді ж в Україні діяли 351 польська, 592 німецьких, 480 єврейських шкіл. Паралельно проводилася політика, в результаті якої на кінець 1927 року в республіці майже всі школи, більше половини технікумів і понад чверть інститутів використовували українську мову навчання. У 1926-1933 роках мережа педагогічних інститутів зросла з 12 до 46. На кінець 30-х років у вищих і середніх спеціальних закладах було підготовлено 400 тисяч дипломованих спеціалістів. Протягом першої половини 50-х років в Україні було зведено 1300 нових шкіл на 400 тисяч учнів. У195 3 році в республіці було здійснено перехід до обов'язкової семирічної освіти.

Нині базовою ланкою системи освіти в Україні є загальноосвітні школи, яких нараховується більше 21 тисячі (навчається близько семи мільйонів учнів). Середня загальноосвітня школа має три ступені: початкова, основна, старша. Виникають і загальноосвітні заклади нового типу. За останні роки в Україні створені сотні спеціалізованих шкіл, десятки гімназій і ліцеїв, авторських і приватних шкіл.

Важливою ланкою освіти стали близько 1200 професійно-технічних училищ. Вищу освіту молодь України здобуває у 754 вищих навчальних закладах І і II рівнів акредитації (так звуться сьогодні училища, технікуми і коледжі, що готують молодших спеціалістів) та в 161 вузі III і IV рівнів акредитації (університети, академії, інститути, консерваторії). Серед них 14 класичних і 45 технічних та галузевих університетів, 30 академій, 72 інститути (без урахування вузів міністерства оборони, внутрішніх справ, СБУ). Набирає сили і система альтернативних вищих навчальних закладів. Серед нових вузів - Києво-Могилянська академія, яка була знову відкрита у 1992 році. В систему освіти входить близько 23 тисяч дошкільних закладів. Україною укладено міждержавні угоди в галузі освіти з 32 країнами світу і здійснюється співробітництво з більш як 50 міжнародними освітніми організаціями, програмами та фондами.

Першим українським букварем був буквар Івана Федорова, виданий у Львові у 1574 році. У XVI - XVII століттях вийшли слов'яно-руські букварі Л. Зизанія, В. Бурцева, Б. Каріона-Істоміна. Протягом XIX століття опубліковано букварі українською мовою К. Шейковського, П. Куліша ("кулішівка"), М. Гатцука, О. Строніна, Т. Шевченка. Особливо цікавим був "Букварь южнорусскій" для навчання грамоті в недільних школах, укладений Тарасом Шевченком. Пізніше над українськими букварями працювали вчені і письменники О. Потебня, Б. Грінчен-ко, Т. Лубенець, Л. Деполович, Н. Гов'ядовська, Б. Саженюк, М. Саженюк.