СТЕРЛЯДЬ

Acipenser ruthenus L. Стерлядь — представник родини осетрових. Більшість осетрових значну частину життя проводить у морі. Проте морськими вони не вважаються, оскільки для розмноження заходять у річки, а для нагулу повертаються в море. До осетрових належать білуга, осетер, севрюга. Це так звані прохідні риби. Тільки стерлядь постійно живе в прісних водах.

Осетрові відкладають ікру за один прийом. Вони влаштовують свої нерестовища в руслах річок, де є кам'янисті місця або дно вкрите галькою чи грубозернистим піском.

До них і приклеюються ікринки, з яких виводяться личинки. Перетворившись на мальків, вони спускаються за течією річки до моря, мальки стерляді залишаються в річці.

Серед осетрових стерлядь найменша за довжиною тіла й масою. її довжина не перевищує 35—55 см, а маса — 5—6 кг. Зрідка довжина риби досягає близько 80 см, а маса — понад 15 кг. У стерляді, як і в інших осетрових, тіло видовжене, звужується до хвоста, вкрите п'ятьма рядами кісткових щитків — «жучків», хвіст нерівнолопатевий, рот міститься на нижній частині голови. Риба добре відрізняється від інших осетрових тонким загостреним рилом, на якому є торочкуваті вусики. Спина сірувато-бура або темно-бура, черево жовтувато-біле, плавці сірі.

Стерлядь веде придонний спосіб життя, обираючи найглибші місця в річках. Вона надає перевагу прохолодній, чистій, швидкій воді. Це надзвичайно обережна риба. Інколи, переважно вночі або ввечері, вона піднімається до поверхні води, щоб поживитись комахами, зокрема одноденками, які падають на воду. Для цього риба перекидається догори черевом. Живиться стерлядь придонними організмами: черв'яками, личинками комах, інколи поїдає ікру інших риб. Узимку не живиться. У цей час табуни стерляді перебувають у глибоких ямах. Вони залишають їх лише після скресання криги, перед початком нерестової міграції.

Нереститься стерлядь тільки у швидкотекучих водах, хоч жити може у ставках і озерах, де жиріє, але ніколи не розмножується. Ікру відкладає в період найвищого рівня паводка, коли температура води досягає 13—15°. Самка може відкласти 10—70 тис. ікринок, діаметр яких досягає 2 мм. З них через тиждень-півтора викльовуються личинки, які, підрісши, залишають місця народження і збираються в затонах, на плесах, де знаходять кормові об'єкти. З похолоданням вони переміщуються у глибоководні місця.

Досить цікавими є наслідки схрещування стерляді з деякими осетровими рибами. Так, у гібрида білуги і стерляді — бістера вдало поєднався швидкий ріст морської риби білуги з раннім дозріванням і смаковими якостями річкової риби стерляді.

Самці бістера досягають статевої зрілості у о о-річ-ному віці, самки —у 7—9-річному, а білуга вперше нереститься не раніше як у 16-річному віці. Вістер може жити і в прісних, і в солоних водах, добре почуває себе в озерах і водосховищах.

Способи лову

У період відкормки стерляді після нересту цілком можна ловити на донку з гумовим амортизатором. Це більш продуктивний метод, тому що дозволяє використовувати більшу кількість повідців (є й обмеження!) І не лякає рибу. У цей час стерлядь підходить до берега досить близько і занедбаність важкого вантажу «гумки» на потрібну відстань не складає труднощів.

У більш пізній час літа практичніше виявляються донки, які можна закинути на більшу відстань, так як стерлядь зміщується ближче до стромовині. Потрібно мати на увазі, що вантаж повинен бути досить важким, щоб його не зносило течією. Закинути такий вантаж далеко найкраще за допомогою потужного вудилища з великим тестом (коропові, сомів). «Дубовий» вітчизняний або китайський спінінг теж допоможе вантаж закинути подалі. Можна і «ручками», але особливо далеко не полетить.
Наживка також проста - дощовою або гнойовий черв'як. Однак, якщо є бажання виловити особина побільше, то потрібно пробувати на малька. Мальок в 3-5см, як не дивно, є успішною наживкою для великої стерляді, хоча вона і зовсім не хижак. Насаджувати малька краще «панчохою» або «кільцем»

Після нересту клювати може в будь-який час доби. Пізніше «зловити клювання» найчастіше можна лише вночі. Зазвичай з настанням темряви і в кінці ночі. Клює стерлядь досить впевнено, але коротко. Вона не терпить біль і швидко заспокоюється на гачку. З цієї ж причини при виведенні чинить опір мляво порівняно з іншою рибою її розміру.
Не потрібно забувати, що у стерляді є досить гострі і великі шипи. При неакуратному витаскуванні можна сильно поранити руки. Наявність шипів слід врахувати і при вибору товщини і довжини повідця. Використовувати повідці тонше 0,25 мм і довше 40 см не практично. Колір повідків великого значення не має, але з особистого досвіду найохочіше сідає на повідці зеленого кольору. Не зрозуміло, як вона їх розрізняє в нічний глибині, але факт.
Вибір місця закидання - справа досвіду. Але загальні рекомендації приблизно такі: швидкі, глибокі місця з кам'янистим і піщаним дном. І без ям з йоржами, інакше вийде повний конфуз.

Не скажеш, що стерляді стає на В'ятці все більше. Тому спійману дрібниця треба відпускати. Нагадаю, що по обласному закону мінімальний розмір спійманої стерляді, яку можна взяти з собою - 45 см від носа до основи хвостового плавця. І краще, якщо правило це буде дотримуватися. Хоча б з припущення, що не останній рік живемо.
Основний каменями, де повзають подібно п'явкам, становлять, мабуть, головний корм молодих стерлядок. Чимале значення має для стерляді мітла (поденка), особливо на Шексне, Сурі, а також на Іртиші, взагалі в таких річках, де ця комаха падає великими масами. У Іртиші, за словами Мельникова, постійну їжу стерляді складають якісь жовтуваті черв'ячки, довжиною в 1,3 см і товщиною в 2 мм, яких вона відшукує під каменями за допомогою свого хрящуватого носа. В озерах і ставках стерлядь харчується майже виключно личинками мотиля, принаймні московські живорибні торговці пускають стерлядей для нагулу тільки в озера і ставки, багаті мотилем. Ймовірно, також вона годується ікрою інших риб; восени головну їжу її складають черв'яки і личинки комах, але навряд чи вона їсть дрібних рибок, яких їй не зловити.

Після нересту статеві органи стерляді займають дуже невеликий простір, і нова ікра має спочатку вигляд дуже дрібних білуватих зерняток. У тих же особин, які за будь-яким нагоди не знайшли собі зручного місця для нерестування, старі статеві продукти піддаються процесу зворотного метаморфоза, очевидно, це не має майже ніякого впливу на здоров'я риби. В обох випадках нова ікра через 2-3 тижні майже досягає своєї нормальної величини, забарвлюється в буро-сірий колір, одним словом, приймає вид майже зрілої ікри, яка до осені чорніє і просвічується крізь черевні покриви у вигляді тонкої порожнини. Ця обставина служить причиною помилкового переконання, особливо поширеного між верховими рибалками, що стерлядь метає ікру два рази на рік - навесні і восени.
Весняний нагул стерляді нетривалий, і на початку літа вона вже починає скочуватися вниз по річці і все рідше і рідше трапляється в верхів'я. Але цей зворотний хід риби відбувається досить повільно, тим більше, що вона часто виходить у затоки, на піщані мілини, саме по ночах, і продовжує годуватися. До осені у верхній Волзі залишається лише невелика частина стерлядей, що піднімалися для нересту, і головна маса цієї риби збирається в ямах і під ярами нижньої Волги, де і зимує іноді на глибині 25 м, причому лягає в кілька ярусів. У цей час вона нічого не їсть, хоча все-таки, треба думати, зимовий сон стерляді відмінний від сплячки іншої червоної риби і не так глибокий. До того ж вона не покривається в цей час т. зв. слена ».

У період відкормки стерляді після нересту цілком можна ловити на донку з гумовим амортизатором. Це більш продуктивний метод, тому що дозволяє використовувати більшу кількість повідців (є й обмеження!) І не лякає рибу. У цей час стерлядь підходить до берега досить близько і занедбаність важкого вантажу «гумки» на потрібну відстань не складає труднощів.

У більш пізній час літа практичніше виявляються донки, які можна закинути на більшу відстань, так як стерлядь зміщується ближче до стромовині. Потрібно мати на увазі, що вантаж повинен бути досить важким, щоб його не зносило течією. Закинути такий вантаж далеко найкраще за допомогою потужного вудилища з великим тестом (коропові, сомів). «Дубовий» вітчизняний або китайський спінінг теж допоможе вантаж закинути подалі. Можна і «ручками», але особливо далеко не полетить.

Наживка також проста - дощовою або гнойовий черв'як. Однак, якщо є бажання виловити особина побільше, то потрібно пробувати на малька. Мальок в 3-5см, як не дивно, є успішною наживкою для великої стерляді, хоча вона і зовсім не хижак. Насаджувати малька краще «панчохою» або «кільцем»

Після нересту клювати може в будь-який час доби. Пізніше «зловити клювання» найчастіше можна лише вночі. Зазвичай з настанням темряви і в кінці ночі. Клює стерлядь досить впевнено, але коротко. Вона не терпить біль і швидко заспокоюється на гачку. З цієї ж причини при виведенні чинить опір мляво порівняно з іншою рибою її розміру.
Не потрібно забувати, що у стерляді є досить гострі і великі шипи. При неакуратному витаскуванні можна сильно поранити руки. Наявність шипів слід врахувати і при вибору товщини і довжини повідця. Використовувати повідці тонше 0,25 мм і довше 40 см не практично. Колір повідків великого значення не має, але з особистого досвіду найохочіше сідає на повідці зеленого кольору. Не зрозуміло, як вона їх розрізняє в нічний глибині, але факт.
Вибір місця закидання - справа досвіду. Але загальні рекомендації приблизно такі: швидкі, глибокі місця з кам'янистим і піщаним дном. І без ям з йоржами, інакше вийде повний конфуз.