МИНЬОК

Миньок – єдиний прісноводний представник з близько 70 видів родини тріскових. Для тріс­кових характерна відсутність шипів у плавцях. Черевні плав­ці в них містяться спереду на грудях, а плавальний міхур не сполучений з кишечником. Більша частина видів цієї родини має або 3 спинних плавці і 2 анальних, або другий спинний плавець і анальний мають довгі основи. Риби особ­ливо цінні в харчовому відношенні тому, що в їхніх м’язах немає кісточок.

Миньок за формою тіла нагадує сома. Але це тільки на перший погляд. У нього видовжене тіло, яке спереду цилінд­ричне, а до хвоста стиснуте з боків, вкрите дуже дрібною лускою. Голова широка, паща велика, на щелепах дрібні зуби, біля передніх ніздрів є маленькі вусики, довгий вусик – на підборідді. Забарвлення тіла дуже мінливе й залежить від фону, освітленості, прозорості й температури води, вмісту в ній кисню тощо.

Центром походження тріскових, у тому числі й минька, є північна частина Світового океану, де живе найбільша кількість видів, розмноження яких також припадає на хо­лодний період року.

У зв’язку з північним походженням минька спостерігаєть­ся негативна реакція його на високу, понад 12-16°, темпе­ратуру води. Він залишає такі ділянки, відкочовуючи в глибокі місця, або ховається під урвисті береги, камені тощо. Взимку риба іноді виходить на мілкі місця, де з труднощами просувається між кригою та дном водойми.

Миньок здійснює нерестові міграції, рухаючись переваж­но вгору по річці. Швидкість пересування може досягати 1:-1,7 км на добу, максимальна відстань – близько 60 км. Зниження температури води до 6°, очевидно, стимулює рух плідників, а близька до нуля температура сприяє постійному рухові плідників до нерестовищ. У місячні ночі хід послаб­люється, у темні – посилюється. Плідники рухаються поодин­ці, на значній відстані один від одного. На слабкій течії вони дотримуються фарватеру, а на ділянках з швидкою течією обирають затишніші місця. Міграція відбувається поблизу дна. Живлення в цей час не припиняється. А кормо­вими об’єктами є різноманітні риби.

Нерест у минька триває один-півтора тижні. Першими нерестяться більші риби, пізніше – дрібніші. У нерестовому стаді майже завжди переважають самці. Ікра за будовою нагадує ікру морських тріскових. Вона має велику жирову краплю, яка значно зменшує густину ікринки. Ембріони можуть розвиватися тільки при значному вмістові кисню. Тому миньок нереститься у гирлах струмків і приток, які утворюють при впаданні в русло глибші ділянки (до нересто­вищ має бути постійний приплив води, збагаченої на кисень). Вода, хоч і переміщує ікру, але не виносить за межі нерес­товища. Ікра виноситься з них тільки з настанням весняного паводка. Плодючість самок досить велика – близько 2-3 млн. ікринок, але майже половина ембріонів гине на нерестови­щах, багато ікри знищують різні риби, у тому числі й самі миньки, а також безхребетні. Ембріональний розвиток триває до 1,5 місяця.

У віці понад 20 років миньок має масу більше як 10 кг при довжині тіла понад 1 м. Спостерігається певна залежність між максимальними розмірами риб і місцем їх життя. Чим ближче до Північного Льодовитого океану, тим розміри й тривалість життя минька більші. У річках України влітку миньок веде малорухливий спосіб життя й активно живиться під час дощів, коли температура води знижується.