ГАДЯЦЬКА ФОРТЕЦЯ

ГАДЯЦЬКА ФОРТЕЦЯ І7–І8 ст. Виникла на початку 17 ст. на місці старовинного городища на правому березі при злитті річок Груні та Псла. Включала низинну та нагірну частини міста. Від Півдня й Півночі підступи прикривали яри та байраки, зі Сходу – річки. У південно східній частині розміщувався Замок – найдавніше укріплене ядро (ця територія й досі має назву «Замок»). Первісно тут була резиденція власників міста, з середині 17 ст. – адміністрація Гадяцького староства, що належало до гетьманських рангових маєтностей. Зокрема, з 1663 тут була резиденція гетьмана І. М. Брюховецького, для якої відновлено дерев’яний палац і збудовано церкву. Укріплення фортеці детально фіксує Гадяча план 1746. Оборонна огорожа Замку складалася із валу, зміцненого по гребеню парканом та палісадом, а також кількох дерев’яних башт (одна – проїзна). Ширина щільно забудованого замкового подвір’я, обумовлена конфігурацією гори, сягала 15–45 саж., довжина – 125 саж., загальна довжина огорожі – близько 320 саж.

Оборонна огорожа загальноміської фортеці з напільної, південної і західної сторони складалася з земляного валу з частоколом й рову. Східна лінія укріплень на надзаплавній терасі складалася з легкої дерев’яної стіни. З цього боку була чотиригранна надбрамна вежа та три брами. З Півдня була брама з містком через рів, з Заходу – восьмигранна надбрамна вежа і брама з равелінами і мостами через рів. Загальна довжина укріплень, включаючи Замок і дерев’яну огорожу на Подолі, перевищувала 3200 саж. Всередині фортеці розташовані численні громадські й приватні будівлі; церкви – Успенська, Петропавлівська (обидві в нагірній частині), Богоявленська (на Подолі); полкова та дві сотенні канцелярії, крамниці, шинок, два шпиталі, школа та ін.

У 2-й половині 18 ст. фортеця частково реконструйовано, але після ліквідації татарської загрози вона втрачає військ, значення й занепадає. 1832 на території Замку збудовано тюрму (тепер у цьому будинку – Гадяцька школа бджільництва). Збереглися залишки земляних укріплень.