ГАДЯЦЬКА ФОРТЕЦЯ І7–І8 ст. Виникла на початку 17 ст. на місці старовинного городища на правому березі при злитті річок Груні та Псла. Включала низинну та нагірну частини міста. Від Півдня й Півночі підступи прикривали яри та байраки, зі Сходу – річки. У південно східній частині розміщувався Замок – найдавніше укріплене ядро (ця територія й досі має назву «Замок»). Первісно тут була резиденція власників міста, з середині 17 ст. – адміністрація Гадяцького староства, що належало до гетьманських рангових маєтностей. Зокрема, з 1663 тут була резиденція гетьмана І. М. Брюховецького, для якої відновлено дерев’яний палац і збудовано церкву. Укріплення фортеці детально фіксує Гадяча план 1746. Оборонна огорожа Замку складалася із валу, зміцненого по гребеню парканом та палісадом, а також кількох дерев’яних башт (одна – проїзна). Ширина щільно забудованого замкового подвір’я, обумовлена конфігурацією гори, сягала 15–45 саж., довжина – 125 саж., загальна довжина огорожі – близько 320 саж.
Оборонна огорожа загальноміської фортеці з напільної, південної і західної сторони складалася з земляного валу з частоколом й рову. Східна лінія укріплень на надзаплавній терасі складалася з легкої дерев’яної стіни. З цього боку була чотиригранна надбрамна вежа та три брами. З Півдня була брама з містком через рів, з Заходу – восьмигранна надбрамна вежа і брама з равелінами і мостами через рів. Загальна довжина укріплень, включаючи Замок і дерев’яну огорожу на Подолі, перевищувала 3200 саж. Всередині фортеці розташовані численні громадські й приватні будівлі; церкви – Успенська, Петропавлівська (обидві в нагірній частині), Богоявленська (на Подолі); полкова та дві сотенні канцелярії, крамниці, шинок, два шпиталі, школа та ін.
У 2-й половині 18 ст. фортеця частково реконструйовано, але після ліквідації татарської загрози вона втрачає військ, значення й занепадає. 1832 на території Замку збудовано тюрму (тепер у цьому будинку – Гадяцька школа бджільництва). Збереглися залишки земляних укріплень.
