Першою відомою бібліотекою в Київській Русі була бібліотека Софійського собору в Києві, заснована в 1037 році Ярославом Мудрим. На думку дослідників, бібліотека налічувала понад 950 томів. З XI століття почалося створення одного з найбільших сховищ рукописних та друкованих книжних скарбів на території сучасної України - бібліотеки Києво-Печерського монастиря (стародавня частина її фондів була знищена під час пожежі 1718 року). У XVII столітті була заснована бібліотека при Києво-Могилянській колегії. У другій половині XVIII століття бібліотека Київської академії налічувала близько 12 тисяч томів (П. Могила передав бібліотеці понад дві тисячі книг). Створювалися також бібліотеки при Львівському, Київському, Чернігівському, Луцькому, Острозькому братствах.

Перша в Україні газета "Львівський кур'єр" вийшла польською мовою у 1749 році у Львові. У 1792 році почала виходити (також польською мовою) перша в Україні і в усьому слов'янському світі щоденна газета ("Патріотична газета політиків"). Редагував її українець за походженням Микола Гарасевич. Початок української періодики пов'язаний з виходом у Харкові газети економічно-комерційного характеру "Харківський щотижневик" (1812 рік). У1816 році тут же з'явилося відразу два перших журнали. "Харьковский Демокрит" став одночасно першим в Україні журналом сатири та гумору, а "Харьковский вест-ник" - першим в Україні літературно-художнім, науковим та громадсько-політичним журналом.

Українське народне а також професійне декоративно-ужиткове мистецтво набуло широкого визнання яку самій країні, так і за кордоном. У його предковічних образах, зручних утилітарних формах і динамічних мотивах орнаменту містяться символи таємничої і чарівної природи, складні перипетії історії, особливості побуту, врешті-решт душа українського народу.

Найдавніша пошта на території України була відкрита на початку XVII століття у Львові італійцем Монтелупі. Натомість найдавніший документ, що зберігся до нашого часу, датований 1612 роком і свідчить про надання привілею його співвітчизникові, львівському купцеві Р. Бандінеллі на володіння поштою, яку він вдосконалив після попередника. Будинок,в якому була пошта, зберігся і донині на площі Ринок. У1913 році було відправлено 114,5 мільйона листів. З того часу їхня кількість зросла більше як у 15 разів. Перший телеграф з'явився на території України в 1852 році у Львові і тоді ж було відкрито урядову телеграфну міжміську станцію. Кількість відправлених телеграм у 1913 році становила сім мільйонів. З того часу вона зросла майже в 10 разів.

Історія українського кіно починається з 1894 року, коли одеський механік-конструктор Й. Тимченко здійснив прилюдні демонстрації свого апарата-кінетоскопа і показав перші кінострічки (до речі, на три місяці раніше за Едісона і більш ніж за рік раніше братів Люм'єрів). Продемонстровано винахід було на IX з'їзді російських природознавців і лікарів. На жаль, широкого застосування він не знайшов.\

Найдавнішою рукописною книгою, що збереглася до наших днів, є так зване "Остромирове Євангеліє", написане в 1056-1057 роках за княжіння в Києві Ізяслава Ярославовича для Новгородського посадника Остромира. Книга була виконана дияконом Григорієм. А всього пам'яток оригінального давньоукраїнського письменства ХІ-ХІІ столітть збереглося близько 100, хоча, за підрахунками істориків, до XII століття у церковних бібліотеках Київської Русі налічувалося близько 200 тисяч рукописних книг. Спочатку книги писалися на спеціально виготовлених шкірах, що називалися пергаментом. Проте він був дуже дорогим, і в XIV столітті найбільш уживаним став папір. Славнозвісне "Пересопницьке Євангеліє", виготовлене на замовлення княгині Насті Гольшанської Заславської у 1556-1561 роках, цілком писане на пергаменті, хоча його вживання для цієї книги вже тоді було винятком.

Лісозаготівельна промисловість сформувалась у двох лісових регіонах України - карпатському і поліському. Щорічно в Україні заготовляють близько 10 мільйонів кубометрів деревини, що не задовольняє потреб промисловості. При цьому щорічно утворюється понад 24 мільйони кубометрів деревних відходів (у тому числі на деревообробних підприємствах - 12 мільйонів кубометрів). Але на сьогодні використовується менше третини цих відходів. Лісопильна промисловість розміщена, в основному, в місцях лісозаготівель, виробництво фанери зосереджене у Краснопильську (Чернівецька область), Ор-жеві (Рівненська область) і центрах деревообробної промисловості (Києві, Львові, Костополі, Чернівцях).

Першими пам'ятками давньої української літератури були перекладені з грецької на старослов'янську мову біблійні тексти і апокрифічні сказання. З XI століття набуває поширення та відповідного впливу оригінальна література. Визначною подією XII століття стала поява "Повісті минулих літ" - найповнішого давньоруського літописного зведення, що водночас є історією Київської Русі і збіркою різних за жанрами творів. Визначною пам'яткою світової літератури цього періоду стало "Повчання Володимира Мономаха". Одночасно розвивалася агіографія - церковно-історична література, яка містила описи життя святих. На межі XIII-XIV століть з'явилася справжня перлина давньої літератури "Слово о полку Ігоревім" - поетичний шедевр невідомого автора.

Першу мануфактуру з виробництва суконних тканин в Україні було створено в 1722 році в селі Ряшках (Чернігівщина). У XIX столітті збудовано суконні фабрики в Дунаївцях (Хмельниччина), Богуславі (Київщина), Харкові і Сумах. На початку XVIII століття з мануфактур стала розвиватися і шовкова промисловість. Потім це виробництво занепало. Нині в Україні працює єдиний комбінат натурального шовку (Київ), який випускає легкі тканини -крепдешин, креп-жоржет тощо.

Перші машинобудівні виробництва з'явилися в Україні вже у першій половині XIX століття. Насамперед це було транспортне і сільськогосподарське машинобудування. У 80-ті роки відбувся швидкий розвиток машинобудівної промисловості. У 1884 році в Україні нараховувалося 75 машинобудівних заводів. Паралельно розвивались і дрібні виробництва машинобудівного та інших профілей. У 1869 році в Україні нараховувалося понад 3700 промислових і кустарно-ремісничих закладів, а вже у 1900 році їхня кількість сягнула за 5300.

З більш як 300 тисяч видів-тшщих рослин у світовій флорі відомо понад 20 тисяч видів лікарських. В Україні рослин, які вживали і продовжують вживати з метою лікування того чи іншого захворювання, налічується понад 1000 видів. Найдавнішим давньоруським довідником з медицини, що зберігся до наших часів, є лікарський трактат-порадник "Мазі" - узагальнена праця про лікування травами, який склала Євпраксія Мстиславна, онука Володимира Мономаха. До речі, саме травами вилікував Володимира Мономаха один із перших видатних лікарів Стародавньої Русі монах Агапіт, який, за свідченням "Києво-Печерського патерика", мав велику популярність серед усіх верств населення. Першим лікарем-професіоналом на Русі був Іван Скляр (X століття).