ВАСИЛЬКІВ

Місто на річці Стугні, за 36 км від Києва. Заснував кн. Володимир Великий у 988 і назвав його своїм християнським іменем (до 1157 – Василів). Відігравало роль важливого опорного пункту. Одне з ремісничо-торгових осередків Київської Русі-України. Деякий час центр удільного князівства. У 1240 зруйноване монголо-татарами. В другий половині XIII ст. володів Києво-Печерською Лаврою. Як гадають, у Василькові народився Феодосій Печерський (бл. 1036–1074) – ігумен Київо-Печерського монастиря. З середини XIV ст. – під владою Литви, з 1654 – Росії. У 1797 Васильків центр повіту. У 1918–1919 місто неодноразово відвойовували українські війська у більшовиків.

Собор св. Антонія та Феодосія, 1756–1758. Архітектор С. Ковнір. Архітектурні форми і декор собору характерні для українського барокко. (Вул. К. Маркса).

Миколаївська церква, 1792. Поєднує риси класицизму з характерними елементами барокко. (Вул. Шевченка).