Стародавнє місто (275.9 тис. жителів), центр області і району, розташоване на скелястому лівому березі р. Тетерів у пригирловій частині його притоки р. Кам’янка. За легендою поселення засноване одним із дружинників київських князів, що оселився в 884 р. на високому березі р. Кам’янка, але перша письмова згадка про Житомир датується 1305 р. З 1362 р. починається період окупації українських земель Литовським князівством. У 1444 р. Житомир одержав Магдебурзьке право, але нормальному розвитку міста заважали численні татарські набіги, що спустошували і розорювали його. До того ж в 1522 р. пожежа знищила більшу частину міста. Найбільшою спорудою Житомира в ХУІ-ХУІІ ст. був дерев’яний замок-фортеця, розташований на високому березі Кам’янки, навколо якого власне і формувалося місто. Після створення Речі Посполитої в 1569 р. і входження Житомира до її складу темпи розвитку міста помітно прискорилися. В 1668 р. Житомир стає головним містом Київського воєводства, залишаючись центром однойменного повіту. XVIII ст. відзначається суттєвим посиленням активності католицької церкви в місті. В 1720 р. засновується єзуїтська колегія, а в 1724 р. — монастир (його келії збереглися дотепер). Потім у Житомирі з’явилися представники менш могутніх орденів, які в 1761 р. заснували монастир бернардинців, а через п’ять років — жіночий монастир сес- тер-плакальниць ордена Св. Вікентія. У цей час побудовано найстарішу культову споруду міста, що збереглася до наших днів, — Кафедральний костел Святої Софії (1737-1751 рр.). Збудований у стилі пізнього ренесансу і бароко він був істотно перебудований в 1801 р. в популярному тоді стилі класицизму. Через три роки після входження Житомира до складу Російської імперії в 1793 р. царський уряд викупив місто та округу в їхніх хазяїв графів Ільїнських, і це стало знаковою подією в наступному розвитку Житомира. Він спочатку тимчасово, а після виграного суперництва з Новоградом-Волинським, — остаточно затверджується адміністративним центром великої Волинської губернії. В XIX ст. у Житомирі значно пожвавилося господарське життя, інтенсивно розвивалася торгівля. Зводяться цивільні і культові споруди, що є архітектурним надбанням нинішнього міста. На місці Василіанської церкви (1777 р.) споруджується головний православний храм Житомира - Свято-Преображенський кафедральний собор (1866-1874 рр.). Він побудований у старовізантійському стилі і в його композиції відчувається наслідування давньоруському зодчеству. В 1838 р. в центрі міста з’явився строгий Семінарський костел. Серед споруд цивільного призначення до архітектурних пам’яток належать будинок магістрату (XVIII ст.) і комплекс споруд поштової станції (середина XIX ст.), що включає будинок самої поштової станції, готель, стайні та ямські служби. Своєрідною визначною пам’яткою є Соборна площа, композиційне рішення якої є яскравим прикладом забудови обласного центру радянського періоду. Найдавніший пам’ятник у місті встановлений О. Пушкіну в 1899 р. (скульптор Г. Олешкевич, архітектор М. Бетакі). Серед численних монументів, що з’явилися у XX ст., найбільш примітним є пам’ятник уродженцеві міста, творцеві радянського ракетобудування академікові С. Корольову (1971 р., скульптор А. Олійник, архітектор О. Корнєєв). У Житомирі працює шість музеїв, найбільш нетрадиційний з яких — Музей космонавтики ім. С. Корольова. Найбільш незвичайне приміщення займає Музей природи, що розмістив свою експозицію під склепіннями Хрестово- здвиженської церкви (XIX ст.). На західній околиці Житомира розташоване одне із наймальовничіших місць обласного центру Тут русло Тетерева стисли у вузькому каньйоні, що перетворився на водосховище, гранітні скелі Чацького і Чотири Брати.