АЛУПКА

Місто (8.6 тис. жителів) Ялтинської міськради, розташоване на узбережжі Чорного моря. Його головною визначною пам’яткою є Алупкінський (Воронцовський) палац — один з найстаріших і найбільш відвідуваних на Південному березі Криму. Він зводився в 1830— 1837 рр. архітекторами Е. Блором і В. іунтом на замовлення новоросійського і бессарабського генерал-губернатора графа М. Воронцова. Асиметрична конструкція та об’єднання стилів пізньої готики і мавританського (східного) зводять ансамбль палацових архітектурних споруд у ранг найбільш незвичайних на території України. Минаючи потужні круглі вартові вежі при вході, потрапляємо в похмурий довгий кривий коридор, що з успіхом заміняє кінематографістам вулиці середньовічної Франції або Англії- Він завершується не менш могутніми квадратними годинниковими вежами біля підніжжя скель Потьомкіна і двориком біля північного фасаду Головного корпусу.

Певну принадність цій частині палацових споруд надає діабаз, вибраний за будівельний камінь. Це матеріал вулканічного походження неоднорідного сірого кольору, і вирізані з нього блоки, покладені на свинцеві прокладки, визначили стильну строкатість стін. Композиційним центром зверненого до моря фасаду є величний портал у формі пештану з багатозначним висловом, виконаним арабською в’яззю — “Немає переможця, крім Аллаха”, із широкими сходами, прикрашеними мармуровими левами (1848 р., скульптор Боанні). Багато робіт з облаштування шикарних інтер’єрів виконувалися кріпаками з графського маєтку в с. Мошни (нині Черкаська область), звідки був родом і провідний ліпник Р. Фортунов. Верхній і Нижній парки, загальною площею 40 га, сформовані в пейзажному і частково регулярному стилі, з мистецьким використанням нерівностей поверхні і таких природних елементів, як кам’яний хаос. У прекрасно скомпонованому парку (1824-1860 рр., садівник К. Кебах), що нараховує понад 200 різновидів і форм дерев та чагарників, відкриваються заворожливі види як на гору Ай-Петрі, так і на море. Алупкінський палац як музей вперше був відкритий в 1921 р., а під час Ялтинської конференції (1945 р.) тут квартирувала делегація Великобританії на чолі з В. Черчіллем. До 1956 р. палац використовувався як державна дача, а потім було відновлено роботу музею.