БЕРЕЗНЕ

Якщо хтось вважає, що назва цього селища без всіляких сумнівів пов’язана з відомим за російським фольклором деревом з білою корою, той глибоко помиляється. Дослідники виводять слово “березне” не стільки від берези, скільки від берега. Український народний переказ свідчить, оскільки поселення виникло на березі Случа, то й звалося воно спочатку Набережним, Бережним, а вже згодом перетворилося на Березне, тим більше, що поряд знаходився і березовий гай, який називали Березиною. Теж народний переказ, але вже польський, говорить про такого собі шляхтича Березу, за якого один з князів Острозьких віддав свою доньку. От цей Береза нібито і заклав на місці сучасного Березного маєток, котрий назвав своїм ім’ям. Правда, Березне із самого початку свого відомого історії існування не було ще, власне, Березним. Ця назва стала офіційною лише з XIX століття, а до того на рівних правах вживалися назви Андріїв (саме під цією назвою населений пункт вперше згадується), Береженка, Бережне, Березинське, Березно. Окрім того, назву Березне мають ще два населені пункти України. Це села, які знаходяться в Старокостянтинівському та Шепетівському районах Хмельниччини.

До речі, існують розбіжності щодо першої згадки про Березне. “Історія міст і сіл УРСР”, посилаючись на “Архив Юго-Западной России” (частина 6, том 1, с. 140-142), називає датою цієї згадки 1584 рік,20 а дослідник топоніміки Рівненщини Ярослав Пура, спираючись на матеріали, які містяться у славутському архіві князів Сангушків (Львів, 1887. – с. 137), говорить про 1445 рік. Різниця, як бачимо, суттєва.

Олександр Панасенко