Місто (22.9 тис. жителів) Харківського району, розташоване на берегах однойменної річки. Щодо часу заснування поселення існує кілька версій, одна з яких припускає, що Мерефа виникла в першій половині XVII ст. і в ній народився кошовий отаман Запорозької Січі І. Сірко. На підтвердження цього на центральній площі міста в роки незалежності України встановили пам’ятник отаманові — точну копію того, що стоїть на його могилі в с. Капулівка (1980 р., скульптор В. Шконда) Дніпропетровської області. Але більш ймовірна версія, що Мерефа, як і більшість поселень цього району Слобожанщини, виникла в середині XVII ст., а родина отамана і він сам жили тут якийсь час. У 1660-1710-і рр. Мерефа, для захисту якої була побудована невелика дерев’яна фортеця, багаторазово руйнувалася і грабувалася татарськими ордами. З другої половини XVIII ст. тут розвиваються ремесла і завдяки вигідному географічному положенню — торгівля. На початку XIX ст. у центрі Мерефи збудована церква Різдва Богородиці, що залишається головним міським храмом дотепер. Після завершення будівництва Курсько-Харківсько-Азовської і Харківсько-Миколаївської залізниць Мерефа в 1870-1880-і роки перетворюється на залізничний вузол, що одержав статус міста в 1938 р. разом із шістьома (Балаклія, Барвінкове, Валки, Лозова, Люботин і Чугуїв) іншими містечками Харківщини.