Місто (22.3 тис. жителів) обласного значення, розташоване у верхів’ях р. Мерефа. Люботин, як і більшість поселень Слобожанщини, був заснований у середині XVII ст. переселенцями із Правобережної України. Незабаром він стає сотенним містечком Харківського полку і до ліквідації полкового устрою в 1765 р. залишається типовим військовим козачим поселенням. У 1837 р. поміщик Духовський збудував у сусідньому з Люботином хуторі Караван винокурню і трохи згодом — два млини. Містечко поступово перетворюється на локальний торговий центр. У середині XVIII ст. на півдні Люботина з’явився комплекс споруд поміщицької садиби, від якої зберігся палац і господарський корпус (початок XIX ст.), первісно побудовані в романтичному стилі з елементами класицизму і готики. їх капітально ремонтували (1930 р.), коли розміщували тут дитячий будинок, що існує дотепер, і відбудовували (1946 р.), завдяки чому палацовий ансамбль значною мірою втратив первісний вигляд. Палац оточений сильно потерпілим від часу парком і садом, що спускаються до загаченої в цьому місці р. Мерефи. За ставком на підвищенні правого берегу розташована побудована в стилі класицизму за широко розповсюдженим проектом Михайлівська церква (1843 р.) [24], що доповнювала комплекс споруд садиби. Знаковими в історії Люботина стали 1870-1890-і роки, коли він перетворюється на великий залізничний вузол неподалік від Харкова. За роки радянської влади Люботин стає великим поселенням-супутником спочатку столиці України, а потім найбільшого промислового центру східної частини країни і в 1938 р. одержує статус міста.