Місто (42.8 тис. жителів) обласного значення, розташоване на лівому березі широкої долини р. Базавлук Орджонікідзе — це типове гірницьке місто, що почало формуватися під час промислового освоєння надр Нижнього Подніпров’я, і особливо Донбасу, у другій половині XIX ст. У1883 р. неподалік від села Покровське, на схилах долини р. Солона, експедиція Російського геологічного комітету, очолювана гірничим інженером В. Домгером, виявила поклади марганцевої руди. Через три роки тут був заснований Покровський рудник, слідом за яким виникла серія інших. У 1933 р. одна з ділянок перетворена на рудник, названий ім’ям радянського партійного і державного діяча Серго Орджонікідзе (1886-1937 рр.), а в 1956 р., об’єднавши три селища і село, утворили місто Орджонікідзе. У всіх відношеннях історичною подією для міста стали розкопки в 1971 р. царського кургану скіфського періоду (IV ст. до н.е.) “Товста могила”. У випадково виявленому кургані під насипом на семиметровій глибині знайдені дві гробниці. У центральній камері, частково розграбованій, крім кістяка володаря виявлені уламки залізного панцира, списів, бойових поясів і понад шістсот золотих прикрас. У склепі по сусідству знаходилося три сагайдаки із стрілами, прикрашена золотою ниткою і намистом нагайка, меч з піхвами і золота пектораль (вагою 1150 г) — унікальна нагрудна прикраса, на трьох ярусах якої зображені міфологічні мотиви і сцени зі скіфського життя. На схід від центральної гробниці поховані шість коней із золотими і срібними прикрасами, з бронзовими нагрудниками конюших для їхньої обслуги. Дру-габічна гробниця, куди вели два входи, перекриті возовими колесами, виявилася нерозграбованою. Тут спочивали дружина і дитина володаря в дуже багатих похоронних прикрасах разом з двома слугами. Це всесвітньо відома знахідка українського археолога Б. Мозодевського, з якою можна ознайомитися в музеї Історичних коштовностей України на території Києво-Печерської лаври.