ГУСТИНСЬКИЙ МОНАСТИР

ГУСТИНСЬКИЙ МОНАСТИР чоловічий. Заснований 1600 у селі Густині на Полтавщині (тепер Прилуцького району Чернігівської області). Первісно – дерев’яний. Горів 1636, 1671. В 1-й половині 17 ст. у монастирі створено видатні пам’ятки української історіографії: «Густинський монастирський літопис» і «Густинський літопис». Архітектурний комплекс складався протягом 17–18 ст. і становить унікальний ансамбль доби барокко, який справив значний вплив на культове будівництво Лівобережної України.

Головна споруда – мурований, дев’ятидільний, п’ятибанний Троїцький собор (1672–1676). Його інтер’єр прикрашали багатоярусний, різьблений іконостас та фрески, що належали до кращих зразків українського монументального живопису (не збереглися). У 2-й половині 17 – початку 18 ст. зведено надбрамні Миколаївську (перебудована на дзвіницю), Катерининську (пристосована для будинку ігумена з Варваринською церквою), Петропавлівську церкви; трапезну з Воскресенською церквою; територію обведено муром. 1786 монастир перетворено у позаштатний, 1799 закрито, на початку 19 ст. відновлено. Біля монастиря двічі на рік відбувалися ярмарки. 1845 його відвідав Т. Г. Шевченко і зробив між квітнем і 20 липня три акварелі. Згадка про мрнастир є в його повістях «Музыкант» і «Наймичка». 1845 в монастирі поховано княнигя М. Г. Рєпніна.