БАЛАКЛІЯ

БАЛАКЛІЯ – село Великобагачанського району, центр сільської Ради, якій підпорядковані села Колосівка, Писарівщина, Шипоші. Розташоване за 22 км від райцентру. 575 жителів (1990).

Виникло у кінці 16 – на початку 17 ст. в ході козацької колонізації Правобережжя. На карті Г.-Л. де Богілана (середина 17 ст.) позначена як село Баклей. У роки визвольної війни українського народу (1648–1654) воно вже було «містечко Балаклейка», в якому знаходилася сотня Полтавського полку (153 чоловік). У 1654 в містечку, крім козаків, проживало 148 міщан, справами яких відали війт та бурмістр. Балакліївська сотня брала участь у Північній війні 1700–1721. У кінці 18 ст. село відійшло до Білоцерківської сотні Миргородського полку. На той час у містечку, поруч з 115 дворами виборних козаків і 102 дворами козаків-підпомічників, з’явився 91 двір посполитих, 15 посполитих належали бунчуковому товаришу П. Паскевичу з племінниками, бунчуковому товаришу В. Родзинку та полковому осавулу С. Кирякову. 1760 Миргородський полковник Ф. М. Остроградський одержав універсал на володіння 109 посполитими. 1859 Балаклія – містечко козацьке і власницьке, налічуівло 409 дворів, 3282 жителів; щорічно проводилося три ярмарки. 1870 збудовано нову Покровську церкву, працювала церковнопарафіяльна школа. У кінці 19 ст. відкрилася земська школа. У 1910 в Балаклії діяв паровий млин.