Велике село (4.6 тис. жителів) Шполянського району, розташоване у верхів’ях р. Турія. Перші відомості про Лебедин відносяться до початку XV ст. Під час татарських набігів його кілька разів спалювали, але село щоразу відроджувалося. На початку XIX ст. це було доволі велике село, що належало поміщику Висоцькому. Потім Лебедином володів князь Лопухін, а в 1855 р. його син продав село поміщику Роговському. Наприкінці 1860-х років на східному краї села був побудований великий цукровий завод, величезні корпуси якого збереглися дотепер. Преображенська церква з’явилася в найвищому місці Лебедина в 1826 р. Вона побудована в традиційному для того часу стилі пізнього класицизму, і в ній зберігся монументальний розпис середини XIX ст. В 1779 р. за п’ять кілометрів від центру села, у глухому лісі на землях, подарованих князем К Любомирським, заснований Свято-Миколаївський жіночий монастир. За переказом, його фундаторками були черниці, що втекли з розграбованого турками Молдавського Свято-Успенського Калатурського монастиря. До середини XIX ст. монастир мав дві церкви, дзвіницю з головним входом, кам’яну огорожу з башточками по кутах, 14 житлових корпусів, млин, свічковий і цегельний заводи, двоповерховий готель та інші будівлі. Дотепер у майже незміненому вигляді збереглася лише триярусна 34-метрова надбрамна дзвіниця, виконана в стилі пізнього класицизму. У радянські часи монастир був закритий в 1927- 1941 і 1961 -1992 рр. У довоєнний період тут розміщалася комуна, інтернати для безпритульних і дітей репресованих, у післявоєнний — медичні заклади. В останнє десятиліття монастир поступово відроджується. Відновлено Свято-Миколаївський храм (1784 р.), відбудована Варваринська церква (1784 р.), реставруються господарські будівлі та очікує своєї черги на реставрацію єдина на території монастиря офіційна пам’ятка архітектури — надбрамна дзвіниця.
