ВУХАНЬ АВСТРІЙСЬКИЙ

ВУХАНЬ АВСТРІЙСЬКИЙ

Plecotus austriacus (Fischer, 1829)

Таксономічна належність
Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Руко¬крилі (Chiroptera), родина — Лиликові (Vespertilionidae). Один з 8-ми видів роду, один з 2-х видів роду фауни в Україні.

Природоохоронний статус виду
Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в Україні
Поширений на більшій частині Пд. і Цен¬тральної Європи, на Кавказі, у Малій Азії, у Пн. Африці. В Україні проходить межа ареалу, поширення обмежене переважно зх.
і приморськими областями.

Чисельність і причини її зміни
Вкрай низька, відомо лише близько 50-70 знахідок, як літніх, так і зимових, які ста¬новлять до 1% усіх облікованих кажанів. Загальний розмір популяції оцінено у кілька тисяч особин. Причини зміни чи¬сельності: скорочення площі старих лісів, знищення дуплистих дерев, непокоєння у сховищах.

Особливості біології та наукове значення
Типовим біотопом є широколистяні ліси і печерні регіони Карпат, Поділля, Криму. Схильний до синантропії, тяжіє до людських осель, парків і садів. Осілий. Оселяється в ду¬плах дерев і тріщинах скельних відслонень, у суворі зими часто зустрічається в пече¬рах і каменоломнях. Політ маневрений; по¬лює на дрібних нічних комах, переважно на узліссях, галявинах, садках. Веде переважно усамітнений спосіб життя, влітку самиці формують невеликі виводкові групи. Статевої зрілості досягає на 2 рік життя. Плодить раз на рік по 1 малечі. Вид-двійник вуханя звичайного.

Морфологічні ознаки
Загальні ознаки типові для роду: вуха великі (понад 30 мм), зрослі при основі, хутро спини світло-буре. Видові ознаки: горбки над очима малі (менші за око); кінець морди позаду ніздрів не роздутий; вільний палець крила короткий (5-5,7 мм); вершини траґу-сів темні; черево біляве, пеніс булавоподіб-но розширений; передпліччя 38-43 мм.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони
За останнім зведенням МСОП має категорію LC, EUROBATS, Бернська конвенція — ІІ додаток. Знаходиться під охороною в заповідни¬ках Карпатського регіону, Розточчя, Поділля і Криму. Умовою ефективної охорони є створення великих заповідних масивів у зоні широколистяних лісів Карпат і Поділля, належна охорона підземних місцезнаходжень.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Утримувати в неволі нескладно, проте для розмноження виду найкращим є охорона природних місцезнаходжень материнських колоній.

Господарське та комерційне значення
Не має.


Основні джерела інформації
Крочко, 1980; Стрелков, 1988a^; Рупрехт, 1998; Загороднюк, 1999, 2001а; Петрушенко, 2000; Zagorodniuk, 2001; Годлевська та ін., 2005; Особисте повідомлення: Білушенко.
Автор: І.В. Загороднюк Фото: О.В. Годлевська