MAЛИHA

Rubus idaeus — напівкущова рослина родини розових. Mає річні вегетуючі пагони і здерев'янілі дворічні стебла, які утворюють вкорочені квітконосні гілочки. Однорічні пагони трав'янисті, сизуваті, вкриті численними тонкими червонаво-коричневими шипами, з пониклою верхівкою; восени вони дерев'яніють, а наступного року зацвітають і дають плоди. Листки чергові, трійчасті або непарно-перисті, з 3—5(7) листочків, по краю нерівнопилчастих, зверху майже голих, темно-зелених, зісподу — білоповстистих, середній листочок — на довгому черешку, бічні — сидячі. Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, білі, в щитковидно-волотистому суцвітті і в пазушних малоквіткових китицях. Плід — складна, червона або жовта соковита кістянка. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають у липні.

Поширення

Дикоросла малина росте в усіх лісових районах і в північній частині Лісостепу (крім Донецького) в лісах, по чагарниках, на лісових заплавних луках.

Заготівля і зберігання

Для медичних потреб заготовляють цілком стиглі плоди (Fructus Rubi idaei), квітки (Flores Rubi idaei) і листя (Folia Rubi idaei). Зібрані для сушіння плоди сортують (видаляють сторонні домішки і перестиглі та ушкоджені плоди), очищають від квіткових ніжок і квітколожа, прив'ялюють на сонці і сушать у вогневих сушарках або в духовці при температурі не вищій за 50° (краще при 35— 40°). Готової сировини виходить 16—18 % . Строк придатності сушених плодів — 2 роки. Квітки і листя малини збирають у травні — червні і сушать під укриттям на вільному повітрі. Рекомендується заготовляти листя з річних вегетуючих пагонів, обшморгуючи листочки з грубого загального черешка. Сухого листя виходить 25 %. Готову сировину (плоди, квітки, листя) зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Сушені плоди відпускаються аптеками.

Хімічний склад

Свіжі плоди малини містять 3,6—5,7 % цукрів (глюкоза, фруктоза, сахароза), 1,36—2,09 % органічних кислот (яблучна, лимонна, винна, саліцилова, мурашина), пектинові речовини (0,45—0,71 % ), каротин (0,3—0,6 мг% ), вітамін В2 (0,012 мг%), аскорбінову (12— 45 мг%), нікотинову (0,6 мг%) і фолієву (0,18 мг%) кислоти, 42—85 мг% флавоноїдів (гіперозид, ізокверцитрин, астрагалін, кемпферол-рамнозид та ін.), слизисті й дубильні речовини, ефірну олію, ß-ситостерин та інші фітостерини, мікро- і макроелементи (калій, залізо, марганець, цинк, кобальт та інші). У квітках і листі малини є дубильні речовини, флавони, органічні кислоти, цукри, вітамін С та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і використання

В науковій медицині використовують свіжі й сушені плоди малини. Із свіжих плодів виготовляють малиновий сироп (Syrupus Rubi idaei), який використовують для поліпшення смаку ліків. Чай із сушених плодів призначають як потогінний і протизапальний засіб при різних простудних захворюваннях. Протипростудні властивості плодів малини пояснюються наявністю в них саліцилової кислоти. Сушені плоди входять до складу потогінних чаїв. Як дієтичний продукт плоди малини споживають у натуральному вигляді при анеміях, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, для збудження апетиту й поліпшення травлення та при екземі. Слід, однак, пам'ятати, що при нефритах і подагрі вживання плодів малини протипоказане. Значно ширше використовує малину народна медицина. Так, для заварювання потогінного чаю використовують не тільки сушені плоди, а й продукти їхньої переробки (варення, желе, мармелад, сік, тощо). Взимку пагони малини використовують як заварку до чаю, який п'ють при простуді, грипі, знесиленні після тривалої хвороби та як жарознижуючий засіб. З досвіду народної медицини відомо, що листя малини характеризується в'яжучими, протизапальними, антитоксичними, кровоспинними і кровоочисними властивостями, а квітки — протизапальними і антитоксичними. Настій листя п'ють при хворобах органів дихання, кашлі й гарячці, при проносах і ентероколітах, при шлункових кровотечах і геморої, при надмірних менструаціях та проти висипів на тілі, вугрів і екземи. Зовнішньо — настій листя застосовують для полоскання при стоматитах, фарингітах і ангінах, для примочок і зрошування при шкірних захворюваннях. Сушене листя малини входить до складу сумішей трав для приготування гігієнічних ванн, а сік із свіжого листя використовують для виготовлення мазі, яку застосовують при вуграх і висипах на тілі. Настій квіток приймають усередину при геморої та від гарячки, а зовнішньо його застосовують для примочок при кон'юнктивітах, блефаритах і бешихових запаленнях та для промивання обличчя при вуграх. Настоєм квіток на прованській олії (настоюють 20 днів) лікують дерматози, зумовлені укусами комах.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій сушених плодів (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 15-20 хвилин, проціджують) по 2 склянки за 1 раз як потогінний засіб (пити гарячим); настій квіток (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; настій листя (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настоюють 2 години) по півсклянки 4 рази н день до їжі; 1 столову ложку суміші (порівну) плодів малини та анісу звичайного, кори верби білої, квіток липи серцелистої і листя підбілу звичайного заливають 2 склянками окропу, кип'ятять 5—10 хвилин, проціджують і п'ють гарячим по 1—2 склянки за один раз як потогінний засіб; 1 столову ложку суміші листя малини (20 г) і м'яти перцевої (30 г), квіток ромашки лікарської (50 г) і нагідок лікарських (20 г) та трави материнки звичайної (50 г) заливають склянкою окропу, кип'ятять 5 хвилин, проціджують і випивають гарячим за один раз з медом при гострому тонзиліті й катаральній ангіні; столову ложку суміші (порівну) листя малини і суниць лісових, трави деревію звичайного і перстачу гусячого та кори дуба звичайного заливають склянкою холодної кип'яченої води, витримують 4—9 годин, кип'ятять 5 хвилин, відразу проціджують, охолоджують і п'ють по одній склянці в день при надмірних менструаціях і катарі кишечника. ЗОВНІШНЬО — настій квіток або листя (10 г сировини на 200 мл окропу, настоюють до охолодження) для полоскання, зрошування та примочок; мазь (1 частина соку із свіжого листя на 4 частини масла вершкового або вазеліну); 3 чайні ложки суміші листя малини (20 г), шавлії лікарської (ЗО г), підбілу звичайного (25 г) і калачиків лісових (25 г) заварюють склянкою окропу, настоюють 15—20 хвилин і використовують для полоскання при ларингіті й фарингіті; гігієнічна ванна для жінок (очищає шкіру від продуктів обміну, надає їй еластичності і пружності, ліквідує неприємний запах): 500 г суміші листя малини і берези бородавчастої, трави м'яти перцевої, ромашки лікарської і конюшини лучної, взятих у співвідношенні 4:4:2:4:4, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40— 50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура води 36—39°, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймають 1—2 рази на тиждень).