Дніпропетровська область

Розташована в степовій зоні республіки по обох берегах Дніпра. З півночі на південь Дніпропетровщину перетинає Дніпро. Територією області протікають річки – Оріль, Самара з Вовчою, Базавлук, Мокра Сура, Інгулець з Саксаганню, які впадають в Дніпро. Поверхня області – хвиляста рівнина. Клімат помірно континентальний з жарким літом і відносно холодною зимою. Утворена в 1932. Територія: 31,9 тис. кв. км.

Історія

Перші поселення в області відомі з доби раннього палеоліту. Виявлено поселення та курганні поховання ямної (III тис. до Н.Х.), катакомбної (II тис. до Н.Х.), зрубної (І тис. до Н.Х.), культур періоду міді-бронзи. Досліджено пам’ятки скіфської (Чортомлицький курган), сарматської та черняхівської культур. В VI–VIII ст. виникають перші поселення слов’ян. За доби Київської Русі-України по річці Оріль проходив кордон із землями кочівників, Половецьким степом. Монголо-татарська навала спустошила Придніпров’я, яке відтоді дістало назву «Дикого поля». У XV ст. ці землі заселяли козаки, які в 40-х pp. XVI ст. заснували в пониззі Дніпра укріплення – Запорізьку Січ, яка після неодноразових зруйнувань декілька разів міняла своє розташування, а відповідно і назву. Звідси, у відповідь на грабіжницькі напади турків і татар, запорожці здійснювали морські й сухопутні походи на Крим та Туреччину. Значну роль відіграло козацтво у визвольній війні українського народу проти Польщі у XVII ст.

В 1709 Петро І наказав ліквідувати (Стару або Чортомлицьку) Запорізьку Січ. У 1734 після тривалих клопотань запорожцям було дозволено заснувати на р. Підпільній (поблизу теперішнього с. Покровського Нікопольського pайону) Нову Січ. Територія її поділялась на паланки (округи). Загони козаків брали активну участь в селянському русі – Коліївщині (1768) під проводом М. Залізняка. В 1775 царські війська за наказом Катерини II захопили і зруйнували Січ. Її землі ввійшли до складу Азовської і Новоросійської губерній, об’єднаних у 1783 в Катеринославське намісництво, а 1802 була утворена Катеринославська губернія.