Полтавська область

На лівому березі Дніпра, в межах Придніпровської низовини. Найбільші річки – Ворскла, Псел (Псло) і Сула. Клімат помірно континентальний. З мінеральних джерел найбільші – Миргородське та Гоголівське. Утворена 1937. Територія: 28,8 тис. кв. км.

Історія

Територія Полтавщини була заселена ще в епоху палеоліту. До цього періоду належить стоянка давньої людини біля с. Гінці Лубенського р-ну. Поселення скіфів-хліборобів виявлені на території Полтавського, Котелевського районів і в самій Полтаві. До часу ранньослов’янських племен відноситься скарб золотих і срібних речей, знайдений 1912 поблизу с. Мала Перещепина Новосанжарського pайону. В добу Київської Русі-України територія області входила до Переяславського князівства. Тоді ж понад річками збудовані для захисту від половців фортеці- «городи»: Хорол (1084), Пісочень (1092), Голтов (1095), Лубно (1107), Пирятин (1154), Лтава (1174), Лкомль (1179) та інші. Після татаро-монгольської навали в XIV ст. Полтавщина потрапила під владу Литви (1362), в кінці XVI ст. під владу Польщі. Тоді ж прокотилися селянсько-козацькі повстання проти поневолювачів під керівництвом Т. Трясила (1630), І. Сулими (1635), П. Павлюка і Д. Гуні (1637) та ін. Полтавці брали участь у національно-визвольній ВІГІНІ, очоленій Б. Хмельницьким. Після ЙОГО смерті гетьман І. Виговський намагався визволити Україну від московського гніту. 1658 він уклав з Польщею Гадяцький договір. Під час Північної війни (1700–1721) територія краю стала ареною військовйх змагань між Швецією та Росією. В П08 гетьман І. Мазепа зробив спробу з допомогою короля Швеції Карла XII звільнити Україну від Москви, але влітку 1709 в бою біля Полтави обидва союзники зазнали поразки. Відтоді посилюється закріпачення українських селян. Царі роздаровують землі своїм фаворитам. Наприкінці XVIII ст. Полтавщина входить до Чернігівського намісництва. 1802 утворено губернію.

Після революції 1917 активізується політичне й культурно-освітнє життя. Оголосивши війну незалежній Україні, більшовицькі війська в січні 1918 захопили Полтавщину й розгорнули терор проти населення. В 1918–1922 у Зіньківському й Гадяцькому повітах спалахнули антибільшовицькі селянські повстання. Проти червоного терору виступав письменник В. Короленко, що жив у Полтаві. Багато населення вивезено в час насильницької колективізації і загинуло від голоду-геноциду 1932–1933 pp. В 1991 біля Лубен насипано курган жалоби в пам’ть його жертв. Репресії 30-х років винищили кращі інтелектуальні сили краю. Великих руйнувань зазнала область під час Другої світової війни. В 60-80-х pp. з карти області зникли сотні сіл і хуторів.

Матеріальні й духовні пам’ятки минулого, в тому числі фольклор, засвідчують високий рівень культури народу. Славу українській пісенності принесла полтавська співачка- імпровізаторка XVIII ст. Маруся Чурай. В XVII ст. з’явився Густинський літопис, а на початку XVIII ст. – козацькі літописи С. Величка і Г. Грабянки. Колоніальна зележність України від Москви спричинилася до відтоку з Полтавщини до Росії в XVIII–XIX ст. інтелектуальних сил. Національно-культурне відродження започаткував І. Котляревський. Великий вплив на розвиток місцевої духовної культури справив Т. Шевченко, який жив і творив тут протягом 1843–1846.