Підгірці

Бродівський район, в 16 км від залізничної станції Ожидів, в 8 км від Олесько. Уперше згадуються 1432 р. як володіння Івана Підгорецького. 1633 р. селище купує коронний гетьман Станіслав Конецпольський і на місці старих укріплень на високому пагорбі зводить новий замок-фортецю. У 1635–1640 pp. венеціанськи архітектор Андреа дель Аква будує замок, а фортифікаційні спорудження проектує французьку інженер Гійом де Боплан. Їм удалося блискуче поєднати пишнот парадного палацу з надійність бастіонних укріплень. Із трьох зовнішніх боків сухі рови були об лицьовані каменем, а до північної куртини прилягав закладений на схилах гори регулярний парк.

Замок-фортеця неодноразово витримував напади татар і турків, а 1728 р. його власником став А. Жевуський. Він зробив кардинальну реконструкцію й додав палацу більш світського характеру. Фланкований вежами палац став триповерховим, квадратним за планом зі стороною 100 м. Парадні сходи надавали йому імпозантного характеру. Палац прикрашено портиками, павільйонами із гротами й трьома парковими терасами в італійському стилі Схил гори також був спланований у вигляді терас із декоративними композиціями з кущів. А на південь від замку простягається регулярний парк (17 га), що частково зберігся. По центральній осі на відстані 300 м від палацу в 1752–1766 pp. за проектом інженера С. Романуса був споруджений костел-ротонда св. Йосипа і Вознесіння. Його портин прикрашений вісьмома скуль птурами ск. С. Фессінгера. Збоку храму на високих колонах зведені скульптури Богоматеї й св. Йосипа (французький ск. Леблан). Вони надають паркові: алеї оригінального завершений Інтер’єр облаштував у 1765–176 pp. художник Л. Смуглевич. А чудовими інтер’єрами палацу захоплювалися навіть вельможні особи Європи. Просторі зали були оформлені в різних стилях Мали назви: Золотий, Китайский, Дзеркальний, Лицарський, лений, Мозаїчний. Вони були прикрашені коштовними породами дерева, мармуровими камінами, кришталем, гобеленами, золотом. Багато реліквій останніх власників з роду Сангушків зберігаються в їхньому родовому фонді в Бразилії, а деякі картини й предмети старовини – у музеях Львова. У парку також зберігся заїзд (XVIII ст., бароко). На захід від замку біля старого цвинтаря росте 400-літня липа. На жаль, дерев’яна Михайлівська церква (1720) згоріла в 2006 р.