Медобори мають значний вплив на клімат Тернопільщини

Саме у Гусятинському районі нашої області знаходиться значна частина державного заповідника „Медобори". Його центр розміщений у Гримайлові - батьківщині відомого фізика Івана Пулюя.

Медобори мають значний вплив на клімат Тернопільщини. Флора заповідника налічує до 800 видів рослин, з яких 120 є регіонально рідкісними, а 30 занесено до Червоної книги України.

Охоронний режим природного заповідника не дозволяє екскурсантам самостійно відвідувати території, розташовані поза екологічними стежками. Тут функціонує три екологічні стежки „До Пущі Відлюдника", „Бохіт" і „Гостра", на яких потрібно дотримуватись певних правил поведінки.

Екологічна стежка „Гостра" познайомить відвідувачів із степовою та наскельно-степовою рослинністю Товтр. Уламки вапняків, які добре видно у відслоненнях, донесуть інформацію далекої сарматської епохи. Недалеко від села Вікно знаходяться мальовничі карстові озера, які представляють особливу цінність для Тернопільського краю. Є тут і скелі Івана Франка, названі на честь його перебування у цій місцевості.

Проходячи стежкою„Пуща Відлюдника"відчуєте себе причетними до історичного минулого, яке відкриється в урочищі „Дзвенигород" на відомому язичницькому городищі-святилищі та поселенні ремісників„Бабина долина". Побуваєте біля єдиної на Поділлі вертикальної печери „Перлина", названої так за кальцитові білі кульки. Недалеко і до печери Відлюдника.

Екологічна стежка „Бохіт" приведе до найвищої точки Подільських Товтр – гору Бохіт (414 метрів). Навколо її підніжжя знаходиться цілий комлекс східно-слов'янських пам'яток Х-ХІІІ століття. Вершину гори займає городище, на якому у Х-ХІІІ столітті стояв всесвітньовідомий Збруцький ідол - божество східних слов'ян. Ця гора є однією з найбільших святинь для сучасних язичників, а Збруцький ідол - є їхнім образом. На найбільше їхнє свято Світовита сюди приїжджають сучасні язичники з усієї України.

Майже поряд знаходиться районний центр - Гусятин, що розкинувся на правому березі ріки Збруч.

Перші згадки про це поселення - 1431-1434 роки, коли поблизу проходили бої між литовськими і польськими військами за володіння цією землею. У Гусятині народився відомий ватажок селянсько-козацького повстання 1594-1596 років Северин Наливайко. В центрі міста знаходиться пам'ятник народному меснику, встановлений на честь 400-річчя козацького повстання і страти Наливайка.

У XVII столітті Гусятин був центром володіння феодалів Свербів і мав великі укріплення. Був тут і замок, зведений на місці давньої фортеці, але він не зберігся. Сьогодні можна побачити лише порослі лісом залишки мурів.

Цікавими для туристів є синагога, а також костьол та монастир бернардинів 1610 року - рідкісний для архітектури Поділля зальний тип споруди з готико-рене-сансними рисами.

У Гусятині, єдиному курорті на Тернопільщині, на базі унікальної мінеральної води „Ново-збручанська" (сильніша за трускавецьку „Нафтусю"в 1,25 рази) діють два бальнеологічні санаторії: „Збруч" та „Медобори".

Гусятинський район відомий далеко за межами України своїми уроженцями - композитором Денисом Січинським та письменником Богданом Лепким. А у Копичинцях знаходиться єдиний на Західній Україні (один з двох у державі) музей театрального мистецтва та церква Воздвиження Чесного Хреста XVII століття.

У місті Хоросткові туристи мають можливість познайомитись із Хоростківським дендрологічним парком, який розкинувся на 18 гектарах, заснованим 1972 року. Сьогодні це зелений музей екзотичної флори Поділля під відкритим небом, в якому зібрано велику колекцію - півтори тисячі

видів, різновидів і форм дерев, чагарників, а також багато видів трав'янистих рослин з усіх куточків світу. Гордістю Хоростківського парку є найбільша на Поділлі колекція магнолій, друга в Україні після Києва.Тих, кого цікавлять замки і фортеці, мають змогу відвідати село Сидорів, поряд із Гусятином.

Фортеці такої незвичної форми в Україні більше немає. Здалеку здається наче із-за городів на вас пливе величний кам'яний корабель із сірого пісковику. Це колишня резиденція польського магната, гетьмана та чернігівського воєводи Мартина Калиновського (1605-1652). Споруджено його було приблизно 1640 року. Над в'їздною брамою до сьогодні збереглася кам'яна таблиця із описом історії замку та різблені в камені герби Калиновських та Тарновських„Калинова"та„Рова''.

Згадкою про володіння цими землями Калиновських також є домініканський костьол (1730 рік), збудований за початковими планами архітектора Яна де Вітте, коменданта Кам'янецької фортеці. Костьол імітує форму герба „Калинова" - натягнута стріла на луку з двома зірками. Тому вівтарна частина храму подібна до наконечника стріли, пресвітерій з трикутним гротом у торці - до лука, а двом бічним дзвінницям будівничі надали в плані зірчастого вигляду.