Фортеця Лубни

Фортеця Лубни. Лубенський замок (біля сучасного міста Лубни на Полтавщині) знаходився на високому пагорбі, панівству над усією долиною річки Сули. Звідси відкривалася панорама степу на 25 кілометрів навкруги. Зі сходу замок захищала річка Вільшанка, притока Сули, а з півночі - струмок Кам'яний Потік. Із заходу замок був відгороджений валом і глибоким ровом.

Перша згадка про Лубнах датується 988 роком. Лубни були засновані за наказом великого київського князя Володимира Святославовича в рік хрещення Русі, на березі річки Cули і спочатку являли собою невелику дерев'яну (луб'яну) фортецю в Посульській оборонній лінії, на південно-східному кордоні Київської Русі. Перша літописна згадка про Лубни датується 1107 роком (Іпатіївський літопис розповідає про розгром половецької орди ханів Боняка і Шарукана об'єднаними силами руських князів, очолюваними Володимиром Мономахом, «коло Лубна»).

У 1590 році Сейм Речі Посполитої затвердив за Олександром Вишневецьким право на пустельні землі Посулля. Тут, на річці Сулі, в 1589 році Олександр Вишневецький заснував на старому городищі - місці, де у часи Київської Русі колись стояв відомий з 1107 року містечко Лубно, - нове місто, назвавши його Александровим. Але стара назва, Лубни, прижилося якось більше.

До кінця XVI століття володіння Вишневецьких поширювалися практично на все Лівобережжя Дніпра. Син Олександра, князь Михайло Вишневецький, одружившись на Раїні, дочці молдавського господаря Єремії Могили, обрав Лубни своєю резиденцією і почав активно освоювати цей великий край, який лежав в той час у повному запустінні. Залучені тридцятирічним податковими пільгами та захистом сильного князівського війська, в Задніпров'ї потягнулися переселенці.

Початково непоказне містечко, побудоване Олександром Вишневецьким, змінило в 1619 році могутні укріплення, а при Єремії Вишневецькому, в 1639 році, замок був оброблений з європейською розкішшю. Над внутрішньою обстановкою палацу працювали кращі майстри. Особливою пишністю блищала «тронна зала» з куполоподібною стелею, розписаним під небозвід з зірками. Палац був щедро оздоблений мармуром і гранітом. Уламки цієї розкоші можна було зустріти аж до початку нинішнього століття, а шматок мармурової колони з різьбленою капітеллю довго валявся в міському саду. Розбираючи руїни замку на щебінь, городяни знаходили наконечники стріл, чавунні ядра, підкови, срібні монети часів польських королів Сигізмунда III (1587 - 1632) і Владислава IV (1632-1648).

Все звалилося навесні 1648 року. Вся Україна повстала буквально в одну мить. Армія Богдана Хмельницького розбила коронні війська під Жовтими Водами і Корсунем і вийшла до Умані, Білої Церкви та Києва. Повстання захопило все Правобережжя. На лівому березі Дніпра стали з'являтися козацькі загони. Місцеві жителі, боячись солдатів Ієремії Вишневецького, поки вичікували, потихеньку перебігаючи до табору Хмельницького. А сам володар Задніпров'я між тим радився в Лубенському замку зі своїми наближеними.

Тема скликаного Вишневецьким ради була одна: що робити? Подальше перебування в Лубнах загрожувало повністю відрізати володіння Вишневецького від Польщі. Селяни Лівобережжя готові були ось-ось повстати. Треба було йти за Дніпро, але все переправні кошти були знищені або вивезені козаками, а за Дніпром стояв з двохсоттисячного армією Хмельницький, протистояти якому з шістьма тисячами, нехай і добірного, війська було неможливо.

Лівобережжя Дніпра в результаті визвольної війни українського народу назавжди вийшло з-під влади польського короля, а «Задніпровська держава» Вишневецьких припинила своє існування. Сам Єремія Вишневецький помер у 1651 році. А до залишеним їм Лубен в кінці червня 1648 підступило близько 15 тисяч «свавільників» - повсталих селян, підтриманих невеликим загоном козаків. Місто було жорстоко розграбоване і спалене, стража і замкова челядь перебита, а замок Вишневецьких повстанці буквально зрівняли з землею. І через багато років, аж до кінця XIX століття, руїни замку справно служили для лубенських жителів джерелом безкоштовного будівельного матеріалу.

Головною загадкою Лубен були і залишаються таємничі підземні галереї - розташовані на глибині близько 3 метрів, ретельно спрацьовані, із згладженими стінами, склепінням і численними замаскованими віддушинами. У підземних галереях були знайдені старовинні кахлі, кілька срібних монет, уламок меча і якісь напівзотлілі друковані папери.

Влітку 1916 року пошуки скарбу Вишневецького вперше почав вести професіонал - «Колумб підземної Росії», видатний вчений-археолог Ігнатій Стеллецький. У 1922 році він знову приїхав до Лубен і ще два роки вів розкопки Лубенського замку. Стеллецький вдалося виявити підземеллі ратуші, з якого підземний хід виводив прямо до річки Сулі. Розкопуючи замок Вишневецького, Стеллецький виявив плитковий підлогу і згорілий підземний хід з безліччю кістяків солдат Вишневецького, загиблих під час штурму замку козаками. Підземний хід вів у яр до Сулі. У ньому було знайдено безліч предметів - шаблі, персні, курильні трубки. Необхідно було далі розчищати руїни замку в пошуках схованок зі скарбами, але проти цього несподівано виступили місцеві влади. Восени 1923 Стеллецький повернувся в Москву, і розкопки лубенського замку були припинені.