Український степовий природний заповідник

У перлині України - Українському степовому природному заповіднику є 4 відділення: Хомутовський степ (с. Хомутове Новоазовського району Донецької області); Кам’яні могили (с. Назарівка Володарського району Донецької області); Крейдова флора (с. Крива Лука Краснолиманського району Донецької області) та Михайлівська цілина (с. Жовтневе Лебединського району Сумської області). Загальна площа заповідника становить 2756,1 га.
Засновано заповідник у 1961 році об’єднанням чотирьох степових заповідників - “Хомутовський степ”, “Кам’яні могили”, “Михайлівська цілина” та “Стрільцівський степ” (останній у 1968 році передано до складу Луганського природного заповідника). У 1988 році засновано нове відділення - Крейдова флора площею 1134 га.
Відділення Українського степового природного заповідника в на-прямку з півдня на північ становлять географічний ряд, який починається від ксеротичного варіанта різнотравно-типчаково-ковилових степів на чорноземах звичайних малогумусних (Хомутовський степ, Кам’яні могили) через багаторізнотравно-типчавоко-ковилові степи на чорноземах звичайних мало- та середньогумусних (Крейдова флора) і закінчується найпівденнішим варіантом північних різнотравних барвистих лучних степів на чорноземах типових потужних та надпо-тужних середньогумусних (Михайлівська цілина).
Землі заповідника за категоріями поділяються на: ріллю (1,8 га), сіножаті (910,6 га), пасовища (300,2 га), інші, в тому числі абсолютно заповідні (638,2 га), ліси (344,1 га), забудовані (5,5 га), болота (10 га), кам’янисті відшарування крейди, граніту (530,2 га), водний фонд (15,5 га).
Багатство України - чорноземні грунти - утворилися завдяки життєдіяльності степової рослинності. Раніше ковилові степи простя-гались від Азовського і Чорного морів на північ майже на 500-700 км. Тільки голубі стрічки рік з покритими лісом берегами, балки та скіфські могили урізноманітнювали степовий ландшафт. По безмежному трав’яному роздоллю бродили численні стада турів, тарпанів, сайгаків, козуль. У зимовий період з північних лісостепових та лісових районів майже до моря кочували олені. Річкові долини з високоперетравним різнотрав’ям, верболозами та непролазними очеретами були улюбленими місцями для диких кабанів (вепрів), пернатої дичини та різноманітних хижаків.
Нині всі степові ділянки, де може пройти трактор, розорані. Тільки по балках та непридатних для сільськогосподарського використання кам’янистих місцях збереглися невеликі осередки степової рослинності. Проте й вона внаслідок інтенсивного випасання худоби зазнала дуже великих трансформацій. Тепер лише степові заповідники ще можуть дати уявлення про те біологічне різноманіття, що було тут колись. Кожен степовий заповідник - це еталон природи, за яким людина повинна час від часу звіряти свою діяльність. Особливо це стосується грунтів, фізико-хімічні, гідрологічні, мікробіологічні та інші властивості яких значно погіршились внаслідок сільськогосподарського використання. До якого ступеня і як їх поліпшити, можуть дати відповідь тільки грунтові еталони. В Українському степовому природному заповіднику представлено 23 еталонні типи та відміни грунтів. Загальна кількість видів судинних рослин тут становить 1064. З них у Хомутовському степу - 604, Кам’яних могилах - 468, Крейдовій флорі - 490, Михайлівській цілині - 531. Серед цих рослин хвощеподібних З види, папоротеподібних 8 видів, голонасінних 3 види, покритонасінних 1050 видів. До Європейського червоного списку занесено 11 видів таких судинних рослин: астрагал шерстистоквітковий, гісоп крейдяний, дрік донський, калофака волзька, карагана скіфська, ковила Залеського, ластовень азовський, пирій ковилолистий, ранник крейдяний; до Червоної книги України - 54 види. Серед них волошка несправжньоблідолускова і Талієва, шафран сітчастий, дельфіній яск-раво-червоний, дворядник крейдяний, коручка темно-червона, рябчик руський, косарики тонкі, гісоп крейдяний, зморшок степовий, гніздівка звичайна, півонія тонколиста, сосна крейдяна, ранник крейдяний та інші.
Особлива гордість Українського степового природного заповідника - ковила. Тут налічується 14 видів її. За цим показником він не має рівних собі у світі.
Різноманітний у заповіднику і тваринний світ: 15 видів риб, 9 - зем-новодних, 7 - плазунів, 199 - птахів та 54 види ссавців. До Європейського червоного списку занесено 12 видів місцевих тварин: сліпак звичайний, перев’язка звичайна, могильник, дрофа (при перельоті), деркач, п’явка медична, коник-товстун степовий, дибка степова, мнемози- на, поліксена та інші; до Червоної книги України - 65 видів: тхір степовий, їжак вухатий, гадюка степова, полоз жовточеревий, мідянка, горностай, норка звичайна, борсук, вівсянка чорноголова; дуже багато безхребетних тварин: бражник мертва голова, ведмедиця Гера, вусач земляний хрестоносець, джміль глинистий, джміль пахучий, дибка степова, коник-товстун степовий, ксилокопа фіолетова та інші.
Значна кількість рідкісних птахів трапляється лише взимку або при перельоті навесні та восени (сорокопуд сірий, дрофа, підорлик великий, орел степовий, орел-карлик, лунь польовий, кроншнеп великий, змієїд, журавель степовий).
Кожне з відділень Українського степового природного заповідника є оригінальним і неповторним.
Хомутовський степ - це море ковили з білими кулями катрана татарського та блакитними плямами шавлії пониклої і сухостепової, жовтими куртинами квітучих калофаки волзької та вайди фарбувальної, синьо-фіолетових кущів залізняка та зелені злаків. Тільки тут на площі всього 1030,4 га можна милуватися 12 видами ковили: Лессінга, тирси, Граффа, азовської, Браунера, відокремленої, вузьколистої, дивної, пухнастолистої, облудної, української та шорсткої. Незабутнє враження справляють у травні десятки гектарів яскраво-червоної півонії тонколистої. Особливо великі площі її на прибалковому схилі балки Брандта північної експозиції. У Хомутовському степу росте також три види тюльпанів: Шренка, змієлистий та дібровний. Заслуговує на увагу природна ділянка тюльпана, що перебуває на стадії видоутворення.
За нею проводяться спостереження вже протягом 27 років.
Кам’яні могили - гірська країна серед неозорої рівнини. Лише в цьому місці ростуть такі відомі вузьколокальні ендеміки, як деревій голий та волошка несправжньоблідолускова. В ущелинах скель знайшли притулок аж 8 видів папоротей - представників північної флори. Викликають захоплення галявинки косариків тонких та орхідей запашної і блощичної по невеликих улоговинах, а навесні - золотаві віночки ав- ринії скельної, що уквітчують гори.
На думку багатьох істориків, Кам’яні могили є місцем битви у 1223 році дружин русичів князя Мстислава Романовича з татарами, відомої під назвою “битва на Калці”. Деякі історики вважають Кам’яні могили місцем захоронения скіфських царів. Це і унікальна геологічна пам’ятка, що в незайманому стані збереглася до наших днів.
Крейдова флора - фактично єдина значна за розмірами заповідна ділянка кретофільної флори в Україні, що збереглася в задовільному стані. Заповідник розташований на правому крутому березі ріки Сіверський Донець між селами Закітне та Піскунівка. Лісові угруповання у цьому відділенні займають площу 344 га, половина її припадає на сосну крейдяну, а половина - на байрачні діброви. З кретофільних видів виділяються дворядник крейдяний, дрік донський, гісоп крейдяний, громовик донський, дзвінець крейдяний, ранник крейдяний, шоломниця крейдяна.
Михайлівська цілина є єдиною в Україні заповідною ділянкою лучного степу в зоні Лісостепу. З усіх видів, занесених до Червоної книги України, тут ростуть астрагал шерстистоквітковий, брандушка різноколірна, пальчатокорінник травневий, рябчик руський, півники борові, сон чорніючий і три види ковили.
В Українському степовому природному заповіднику охороняються З лісові та 14 степових формацій, які занесені до Зеленої книги України.
На сьогодні завершуються роботи з організації п’ятого відділення заповідника - “Кальміуського”, що дасть змогу взяти під охорону майже 1000 га степової рослинності середньої течії ріки Кальміус з такими видами, як грабельки Бекетова, пирій ковилолистий, ранник гранітний, чебреці кальміуський та несправжньогранітний, що занесені до Червоної книги України.
Співробітники заповідника разом з ученими інститутів ботаніки та зоології НАН України проводять велику наукову роботу, головними напрямами якої є: комплексне вивчення структури і функцій степових екосистем, а також їх змін у сучасних умовах господарської діяльності людини. В заповіднику працюють біологи, геологи, історики, проходять практику студенти вузів України, щорічно з його видовим багатством і красою ознайомлюються тисячі туристів та екскурсантів.