Рівненський природний заповідник

Цей заповідник площею 47 046,8 га було створено Указом Президента України від 3 квітня 1999 року. Він розташований на території Володимирецького, Дубровицького, Рокитнівського та Сарненського районів Рівненської області. До його складу увійшли 4 ділянки, які раніше мали статус заказників загальнодержавного значення: ландшафтний заказник “Білоозерський”, загальнозоологічний - “Перебродівський”, ботанічний - “Сира Погоня”, гідрологічний - “Сомине”. Це найбільші за площею і найкраще збережені болотні масиви України, взяті під охорону. Значну роль у їх вивченні та розробці ре-комендацій щодо охорони відіграли українські болотознавці на чолі з професором Є. М. Брадіс та вчені-орнітологи.
Згідно з фізико-географічним та геоботанічним районуванням України, територія заповідника належить до Волинського, або Західного, Полісся. Вона добре виражає основні риси ландшафту, притаманні цій частині України, - рівнинність рельєфу, переважання пісків, позитивний баланс вологи, високі залісненість та заболоченість. Білоозерський масив заповідника входить до Верхньоприп’ятьського фізико-географічного району, в якому багато озер як карстового, так і заплавного походження. Близько 10 % площі району займають болота. Масиви Сомине, Сира Погоня та Переброди належать до Нижньогоринського фізико-географічного району. Ця територія є найбільш заболоченою частиною Українського Полісся. Болота тут займають близько 20 % площі.
Клімат порівняно вологий і теплий. Сума річних опадів становить 550-600 мм, період активної вегетації 150-155 днів. Це зона достатнього зволоження з температурою липня + 18,5 °С, січня - 5,5 °С і серед-ньорічною + 6-7 °С.
За геоморфологічними умовами це низовина, кристалічний фундамент якої залягає на глибині до 200 м і перекритий льодовиковими, водно-льодовиковими та алювіальними відкладами. Серед чотирьох ділянок заповідника морена виявлена лише на Білоозерській. Грунти всіх чотирьох ділянок - переважно торфи. Верхні їх шари складені здебільшого сфагновими торфами, нижні - очеретом та осоками.
У рослинному покриві заповідника переважають болотна рослинність і заболочені ліси. Невеликі площі займає прибережно-водна та водна рослинність. Суходільні ліси є лише на сухих грядах та островах.
Найбільшою цінністю Рівненського заповідника є те, що в ньому представлені болота всіх типів, які тільки є на Українському Поліссі. Найбільшою різноманітністю боліт визначається Білоозерська ділянка. Саме на ній добре представлені болота з багатим живленням - низинні (евтрофні). На решті ділянок переважають сфагнові болота: ті, що досягли високого ступеня розвитку - верхові (оліготрофні) та менш розвинені - перехідні (мезотрофні).
Добре представлені заболочені ліси. Серед них найбільше світлих лісів із покривом з багна болотного, що чергуються з вологими сосновими лісами, рослинний покрив яких становлять чорниця та молінія голуба. Навколо боліт поширені також заболочені березняки. Незначні площі займають соснові ліси лишайникові та зеленомохові на сухих грядах і островах серед болотних масивів.
Кожна ділянка заповідника має свої особливості природних умов та рослинного покриву.
Переброди - обводнений болотний масив, за що і дістав свою назву. Він має рідкісний для України хід розвитку - периферійно-оліготрофний, тобто розвиток болота, наростання шару торфу, збіднення живлення тут відбуваються від периферії до центру. По периферії переважають перехідні угруповання осоково-сфагнових боліт, де ростуть рідкісні види флори України: шейхцерія болотна, росичка проміжна, верба чорнична, занесені до Червоної книги України; рідкісні види осок - багнова, тонкокореневищна. Рідкісні для нашої країни осоково-шейхцерієво-сфагнові угруповання урочища Корогод занесено до Зеленої книги України.
У центральній, найбільш обводненій частині болотного масиву зосереджені низинні болота. Тут переважають очерет та осока омська. Звичними є такі болотні види, як смовдь болотяна, вербозілля звичайне, куничник сіруватий.
Лісова рослинність на ділянці Переброди розміщується на невеликих мінеральних острівцях та гривах. Це переважно соснові ліси вересові, зеленомохові з чорницею, брусницею, орляком. Росте в них рідкісний вид плаунових - дифизіаструм Зейлера, плямами виділяються ділянки північного виду - цінної лікарської рослини мучниці. Переброди у зв’язку із значним обводненням - добре збережений масив із цінними флорою і фауною.
Сира Погоня - єдиний болотний масив в Україні з горбисто-мочажинним комплексом, характерним для північних боліт. На ньому переважають верхові болотні угруповання та рідкісні для території України горбисто-мочажинні комплекси, занесені до Зеленої книги України. Горби мають округло-витягнуту форму і вкриті пригніченою сосною на сфагновому покриві. Тут ростуть нечисленні види рослин, які можуть витримати ці скрутні умови бідного мінерального живлення та високої кислотності. На горбах поряд з комахоїдною рослиною - росичкою круглолистою, журавлиною болотною росте рідкісний вид, занесений до Червоної книги України, - журавлина дрібноплода. їй найбільше підходить назва “журавлинка” - тоненька, тендітна, з ниточками-квітконіжками.
Обводнені мочажини щільно затягнуті сфагновими мохами - здебільшого сфагнумом загостреним. На хиткому сфагновому покриві переважають специфічні види рослин - шейхцерія болотна, осока багнова. Можна побачити тут і такі північні болотні рослини, як бобівник трилистий, образки болотні. Ділянка Сира Погоня - унікальна для території України.
Ділянка Сомине за характером рослинного покриву має основні риси Західного Полісся. Це велика ділянка перехідних боліт, збережена в природному стані. Вона є крайньою південно-західною частиною болотного масиву Кремінне, розташованого в межиріччі Леви та Ствиги. Перехідне болото на цій ділянці переривається смугами суходолів та прилеглих лісових боліт. Лісоболотний комплекс прилягає до чарівного озера Сомине - типового для Західного Полісся. Є на болоті мінеральний острів Кремінне, вкритий сосновим лісом.
На ділянці Сомине переважають осоково-сфагнові болота, трапляються ділянки очеретяно-осоково-сфагнових боліт. Тут росте багато рідкісних болотних видів рослин: росичка проміжна, шолудивник королівський, лікоподієла заплавна, ситник бульбистий, верба чорнична, хамарбія болотна. Є релікти - верба лапландська, осока тонкокорене- виїцна. Масив Сомине - одна з найбагатших у флористичному відношенні ділянок заповідника.
Білоозерська ділянка за своїм характером є комплексною. На ній представлені всі тини боліт, лісова та прибережно-водна рослинність. Найбільші площі займає болотна рослинність, що переважає на прилеглому до озера болотному масиві Козина-Березина, який займає реліктову долину річки Березини. Колись нею протікали льодовикові води. Нині тут виявлена майже вся гамма болотних угруповань Українського Полісся - від осоково-гіпнових до осоково-сфагнових. Підвищені елементи рельєфу займають соснові ліси зеленомохові та чорничні, а ще вищі - лишайникові, знижені - заболочені з багном болотним та молінією. Є острівці ялини європейської, рідкісні для Українського Полісся і занесені до Зеле-ної книги України. Окрасою ділянки є озеро Біле, яке має карстове походження. Вода його напрочуд чиста й прозора. На дні добре видно майже біле вапнякове каміння, яке і дало озеру таку назву. По його берегах негустими смугами ростуть очерет і куга озерна, подекуди на воді є ділянки латаття білого. Вони занесені до Зеленої книги України.
Поєднання соснових лісів, лісових та рідколісних сфагнових боліт, наявність великого мальовничого озера надають Білоозерській ділянці неабиякої цінності для подальших наукових досліджень.
Кількість видів судинних рослин у Рівненському заповіднику ще не встановлена. Орієнтовно вона дорівнює 800-900 видів. Флора нижчих рослин практично не вивчена.
За попередніми даними, у складі флори заповідника зустрічається 20 рідкісних видів, з них 13 занесені до Червоної книги України (їх було названо вище). Крім них, тут росте кілька дуже рідкісних видів, які потребують занесення до Червоної книги України. Це осоки дводомна, тонкокореневищна, торфова, верба лапландська.
Фауна заповідника представлена типовими для Полісся комплексами тварин. За зоологічними даними, тут мешкає понад 60 видів ссавців, найбільшою групою серед яких є гризуни. Поширені також хижаки - лисиця звичайна, вовк, єнотовидний собака, ласка, горностай та інші. На особливу увагу заслуговує рись, що трапляється на ділянці Переброди.
Із 200 видів представлених тут птахів переважають види деревно-чагарникового орнітокомплексу. Характерною є наявність північних, тайгових видів - тетерева, рябчика, зрідка - глухаря. На болотах гніздяться журавель сірий, кроншнеп великий. Дуже характерним є лісовий кулик вальдшнеп, який в інших районах Полісся трапляється рідко. На озерах Біле та Сомине мешкає лебідь-шипун, у глухих хвойних лісах, що межують з болотами, - лелека чорний. Досить поширені хижі птахи - боривітер звичайний, чеглик, кібчик, лунь болотяний, канюк звичайний, яструби.
З плазунів поширені гадюка, вуж звичайний, мідянка, веретільниця ламка, ящірки живородна та прудка, черепаха болотна; серед земноводних - тритон гребінчастий. Видів риб у водоймах заповідника небагато, але в озері Біле мешкає вугор - риба з цікавою біологією, здатна долати у своїх мандрах ділянки суші. Є тут і соми та інші типові для всього Полісся види.
До Червоної книги України занесені із ссавців - кутора мала, заєць білий, норка європейська, борсук, видра річкова, горностай, рись звичайна, зубр; із птахів - підорлик малий, орлан-білохвіст, балобан, шуліка рудий, змієїд, глухар, журавель сірий, пугач, сова бородата, лелека чорний, сорокопуд сірий, очеретянка прудка. До Європейського червоного списку занесені вовк, ведмідь бурий, видра річкова, рись звичайна, зубр, орлан-білохвіст. Фауна заповідника вимагає подальшого вивчення.
За ландшафтом територія заповідника є типовою для Західного Полісся з рідкісними прадолинами, озерами та болотами. Характерним для Західного Полісся є й рослинний покрив з переважанням лісів і боліт. Рідкісними угрупованнями є фрагменти природних ялинових лісів, комплексні угруповання верхових боліт високого ступеня розвитку (фускум-сфагнові), шейхцерієво-сфагнові угруповання, водні угруповання латаття білого та сніжно-білого, глечиків жовтих. Для Українського Полісся за природними умовами, рослинністю та флорою Рівненський заповідник є більш типовим, ніж Поліський. У перспективі він має стати центром Поліського біосферного заповідника.