ЗАЛІЩИКИ - місто на півдні Тернопільської області; районний центр, залізнична станція. Розташоване на лівому березі р. Дністер, за 125 км від Тернополя. Через місто пролягає стратегічна автомагістраль Одеса- Брест; є автобусне й залізничне сполучення з областями України, Молдовою, РФ, Польщею, Болгарією та ін. країнами. Пл. 7,11 км2. Населення 10 тис. осіб (2003): українці, поляки, росіяни, євреї, молдавани й ін. Поблизу З. - Жежавський та Обіжевський ботанічні заказники, урочище “Криве”. На території міста знайдено пам’ятки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської, липицької, ранньослов’янської і давньоруської культур. Назва міста походить, ймовірно, від місця проживання його перших поселенців - “за лісом”. Згадане 1469 як Залісся, 1493 - як Заліще; нинішня назва - від 1578. М-ко З. виникло близько 1750 на землях однойменного села, яке відтоді називається Старі Заліщики (нині не існує). 1766 З. стали королівським містом й отримали магдебурське право; на гербі зображено мисливський замок, згодом ратуша, над якими - єдиноріг. 1772 З. відійшли до Австрії, 1774 стали центром округу (циркулу). 1895 через З. прокладена залізниця. На поч. 20 ст. діяли пивоварня і цегельні з-ди, 2 кам. кар’єри, гуральня, різьбярня, столярня, слюсарня і шевська майстерні. 1 вересня 1899 відкрита держ. чол. вчит. семінарія (1936 реорганіз. у г-зію); в ній викладали о. Й. Раковський, О. Маковей (1913-25 - її дир.), літературознавці О. Жолевич і Т. Залєський, краєзнавець И. Шварц та ін.; серед учнів - майбутні письменники М. Ломацький, Д. Макогон, І. Федорак, С. Фодчук, історик і бібліотекар В. Верига, педагоги М. Базник, М. Вахнюк, П. Гошовський, І. Малюк, С. Паладійчук, видавець і бібліограф І. Калинович, художник В. Ніньовський, композитори Я. Баранецький, М. Гайворонський, Я. Смеречанський, диригенти В. Корінь, С. Корінь, вчений Б. Гнатюк, співак І. Григорович, актор Є. Коханенко, релігійний діяч П. Каменецький. Читальня “Просвіти” в Старих Заліщиках заснована 1897. 1904 відкрита садівничо- городна школа. Від вересня 1914 до липня 1917 місто займала російська армія. На поч. червня 1919 в З. перебувало кер-во ЗУНР, тут 9 червня Є. Петрушевичу надані повноваження Диктатора республіки. 1920-30-і місто - значний культурний і курортний центр Польщі. В липні 1941 - квітні 1944 - під нім.-фашист. окупацією. Діють аграрний коледж, ПТУ, г-зія, дві ЗОШ 1-3 ступ., школа- інтернат, муз., худож. і спорт. школи, центр на- ук.-тех. творчості школярів, рай. буд. дит. і юнац. творчості, 2 дошк. заклади, держ. краєзн. і 4 громад. музеї, рай. Буд. нар. творчості, б-ки, кінотеатр, дит. ревматол. санаторій, рай. лікарня, поліклініка, обл. шпиталь інвалідів і репресованих, обл. протитуберкульоз. санаторій. Є церкви Покрови Пресвятої Богородиці (1873), Пресвятого Серця Христового (2002; обидві - УГКЦ), Різдва Пресвятої Богородиці (1999; УАПЦ), костьол св. Станіслава (1763; РКЦ). Відновлена капличка Божої Матері (1992). До 10-річчя незалежності України споруджено дерев. Капличку (2001). Основні архітектурні пам’ятки: цісарсько-королівська військова казарма (18 ст.; нині приміщення ПТУ), буд. староства і суду (потім - учит. семінарія; нині готель “Старі Заліщики”), палац баронів Бруніцьких (перебуд. 1831 з мислив. двірця в стилі ампір; нині відділ. лікарні), буд. польс. т-ва “Сокіл” (1903; нині кінотеатр), “Нар. дім” (1908; нині пошта) й ін. Окраса міста - старовинний заповідний парк над Дністром; тут зростають понад 400 унікальні дерева більш як 40 видів. На міському цвинтарі - пам’ятний хрест на честь скасування панщини 1848, надгробки на могилах громадсько- політичний діяча О. Поповича, письменника, педагога і громадська діяча О. Маковея, рос. і польс. офіцерів війни 1812, польс. повстанців 1863-64, могили австр. і рос. воїнів 1-ї світ. війни. На братській могилі радянських воїнів, полеглих у 2-й світ. війні, споруджено пам’ятник (1958), поряд встановлено хрест на честь загиблих вояків-заліщан (1999); побл. брат. могили на постаменті - танк Т-34. Біля шосейного моста 9 травня 1971 відкрито пам’ятник Героям Дністра (скульп. І. Козлик і В. Колесник, арх. Г. Карасєв). Неподалік від залізничного моста - кам. хрест, який звів заліщанин І. Томчишин на пам’ять про політ. в’язнів, котрих у вагонах підірвали вибухівкою і скинули з моста в Дністер відступаючі частини ЧА у червні 1941. Зведено також пам’ятники І. Франку (1956), О. Маковею (1957), Т. Шевченку (1961; автор усіх - скульп. Д. Крвавич), М. Гайворонському (1992; скульп. М. Невеселий), пам’ятний знак О. Кандибі-Ольжичу. Встановлені пам’ятний хрест чл. ОУН і воякам УПА (1992), меморіальні таблиці: В. Стефанику (1971), В. Баранику (1994), Т. Шевченку (з написом “1814—1914. В соті роковини уродин Тарасові Шевченкові Заліщицька земля”) - на буд. пошти; О. Маковею - на буд. колиш. вчит. семінарії (1967, поновл. 1987); письменникові та журналісту П. Ковальчуку - на буд., де він жив (1995); С. Скрипнику (майбут. патріарху Мстиславу), котрий 1923-25 жив у З., - на буд. міськ. ради (1998; автор о. О. Паленичка); співаку М. Голинському - на буд., де він 1919 і 1927 перебував (2003). Уродженці З. — М. Гайворонський, педагог і різьбяр Е. Смеречанський, проф., інженер-конструктор Б. Гнатюк. У З. жили і працювали адвокати В. Бараник, В. Охримович, І. Калитовський, економіст і поет В. Вихрущ, лікар і письменник А. М'ястківський, артист М. Комаровський, педагог і краєзнавець О. Тур, агроном-дослідник Р. Коцик, мовознавець М. Пушкар. Виступали на сцені М. Кропивницький, Г. Крушельницька, М. Садовський та ін. Відвідували місто С. Крушельницька, Д. Дорошенко, В. Стефаник, М. Павлик, Ю. Федькович, С. Яричевський, О. Теліга, Ірина Вільде, Р. Федорів, Є. Дудар, Р. Лубківський, Н. Яремчук, І. Миколайчук, польс. письменник Я. Каспрович, амер. журналіст Дж. Рід, рос. генерал, майбутній маршал Фінляндії К.-Г. Маннерґейм, маршал Польщі Ю. Пілсудський та ін. відомі діячі.
В. Олійник.