КОПИЧИНЦІ

КОПИЧИНЦІ – місто районного підпорядкування у Гусятинському районі. Центр міськради, до якого приєднано села Баворівщина, Гора, Кутець і х. Калинівщина. Розташоване пообіч р. Нічлава та її приток – Стрілка і Крутилів, за 28 км від райцентру; залізнична станція. Через К. проліг автошлях Тернопіль-Чернівці. Населення 7 тис. осіб (2003).

Відоме від 1-ї пол. 14 ст. Назва походить, ймовірно, від слів “копа” і “чинити”, бо спершу поселення називали Копачин чи Копичин, або від дохристиянського капища, що було у видолинку Кадуб; є ще ін. версії. 1443 у К. споруджено замок. 1595 поблизу К. відбувся бій між козацькими загонами С.Наливайка та військом шляхти під проводом Калиновського. Від 1564 К. згадане як місто. 1600 в межиріччі Стрілки і Крутилова збудували т. зв. “Червоний замок”. 1605-26 К. зазнавали частих татар. нападів. Під час Визвольної війни 1648-54 знищено замок і костьол. Про К. залишив згадку У. Вердум під час подорожі 1672-73. 1688 власниками К. стали Баворовські, які збудували палац (1917 знищили рос. війська). 1672-83 м-ко перебувало під владою Туреччини, від 1683 – Польщі, 1772 – Австрії, 1810-15 – Росії, від 1815 – Австрії. 10 травня 1884 в К. відбувся виступ селян, який придушили за допомогою зброї. Діяли “Просвіта”, “Луг”, “Рідна школа”, “Союз українок” та ін. укр. т-ва. На поч. 20 ст. у К. М. Петрицький видавав часопис “Гайдамаки”.

Від січня 1940 до грудня 1962 – райцентр. 7 липня 1941 – 23 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Є церкви Воздвиження Чесного Хреста (1630, дерев.) та св. Миколая (1905, мур.), костьол Успіння Пресв. Богородиці (1802, мур.). Споруджено пам’ятники Т. Шевченку (1946, реконстр. 1989), полеглим у нім.-рад. війні жителям міста (1965, скульп. С. Гончарик), на честь скасування панщини (віднов. 1990), діячам ОУН та воякам УПА (1993), цвинтар воїнів РА (1965); встановлено пам’ятні хрести на честь скасування панщини, заснування Братства тверезості (1901), меморіальні таблиці до 100-річчя від дня народження Т. Шевченка, К. Чічці-Андрієнку (1994), Борцям за волю України (1996), насипано символічні могили УСС (1990), воякам УПА (1993), встановлено пам’ятний знак жертвам операції “Вісла” (2004). Працюють дві ЗОШ 1-3 ступ., ф-т гуманітар. і фундамент. підготовки Івано-Фр. ін-ту менеджменту та економіки, Буд. культури, 2 б-ки, муз. школа, кінотеатр, райлікарня № 2, дошк. заклад, нар. театр ім. Б. Лепкого, музеї театр. мист-ва та пам’яті Борців за волю України, кімната-музей К. Чічки-Андрієнка, ВАТ “Агропромтехніка”, ВАТ “АТП-16143”, пере- роб. с.-г. комбінат, ТОВ “Агрофірма “Нова Україна”, ТОВ “Адоніс”, трикотаж. ф-ка. У К. народились д-ри мед. н., проф. М. Андрейчин і О. Кузів, військовики Я. Волошин і В. Романець, композитор, диригент В. Вшелячинський, громад. діяч Т. Гаранчик, правник, громад. діяч В. Дорохов, вишивальниця М. Зарембська, колекціонер, меценат о. Я. Елиїв, шахіст, міжнар. Гроссмейстер В. Іванчук, лікар, громад. діяч В. Ковальчук, діяч ОУН і УПА Я. Кузик, оперні співаки Є. Ласовська, К. Чічка- Андрієнко, громад. діячка, диригентка О. Ласовська-Соневицька, адвокат, самодіял. актриса М. Лозинська, писанкарка Т. Осадца, генерал-майор юстиції Б. Палій, письменники A. Паламар, М. Савка, політ. діяч М. Петрицький, митець у галузі скульптури, малярства, кераміки А. Перейма, громад. діяч, краєзнавець Б. Савка, м. сп. з біатлону Л. Сагайдак; поет B. Скорупський та ін.; працювали актор М. Побігущий, режисер і актор О. Савка, перебували артисти Я. Табачник, Н. Яремчук та ін. Поблизу К. виявлено археологічні пам’ятки трипільської культури та слов’янкі поселення (8-9 ст. до Р. X.). Видано кн. Б. Савки “Копичинці. Мандрівка через століття” (Т., 2001).

І. Куцинда, Б. Савка