ЗОЛОТОНОША

Місто (28.5 тис. жителів) обласного значення, центр району, розташоване на берегах р. Золотоноша.

Вперше місто згадується в заповіті князя Б. Корецького, датованому 1576 р. Через 40 років Золотоноша вже добре укріплене поселення, обнесене валом, у якому проводяться щотижневі торги і щорічні ярмарки. В 1625 р. тут створюється козацька сотня в складі Черкаського полку. Визвольна війна українського народу 1648–1654 р. ліквідувала польські володіння на Лівобережжі, і після Переяславської ради Золотоноша офіційно входить до складу Московської держави. У зв’язку із прикордонним положенням у місті зводяться фортифікаційні споруди. Замкові укріплення Золотоноші мали дві брами, були оточені земляним валом і знаходилися на острові, утвореному р. Золотоношою і її притокою, що робило місто практично неприступним. У XVIII ст. територія сучасного Золотоніського району була однією з тилових баз гайдамацьких за-гонів. Пошматовані в боях на Правобережжі, вони знаходили притулок на лівому березі Дніпра. В 1745 р. у центрі Золотоноші в старому українському стилі була збудована Успенська соборна церква, що вирізнялася конічними пагодовидними куполами. Вона не збереглася, а на її місці звели нинішню Успенську церкву (1909 р ). Найбільш відомою спорудою міста культового призначення є Преображенська церква (1771 р.), збудована за проектом архітектора І. Григоровича-Барського в улюбленому ним стилі українського бароко. Вона розташована на території КрасногорськогоБогословського-Преображенського-Спаського жіночого монастиря, заснованого наприкінці XVII ст. на Красній горі (що дала назву монастирю) за кілька кілометрів від міста. У центрі Золотоноші в 1990-х роках установлений пам’ятник генерал- лейтенантові Д. Неверовському (1771—1813 рр.) [14]. Він жив у місті в 1783—1786 рр., брав участь у війнах з Польщею і Туреччиною, а слави зажив, ко-мандуючи дивізією під час Вітчизняної війни 1812 р.