ХОТИН

Місто, центр однойменного району, на правому березі Дністра, за 74 км від Чернівців. 11 тис. мешканців.

Багате археологічними, історичними і культурними пам’ятниками.

ХОТИНСЬКА ФОРТЕЦЯ, XII–XVI. Неодноразово перебудовувалася і змі-нювалася. Тривалий час була твердинею Галицько-Волинського князівства на Дністрі. Фортеця розташована на схилах високого правого берега Дністра, на перехресті торговельних шляхів, була важливим оборонним пунктом Придністров’я. В серед. XIII ст. дерев’яні укріплення замінено кам’яними, а в XV ст. – повністю перебудовано. Подекуди збереглися українські і молдовські орнаментальні оздоби. В 1538 фортецю захопили поляки і частково її зруйнували. 1540–1544 – відбудована. В XVI ст. стала одним з форпостів Туреччини, у XVIII ст. турки її укріпили. 1812 – переходить під володіння Росії, 1856 її спустошують. До комплексу фортеці входять: чотири оборонні вежі (1480), палац коменданта, церква, де збереглися фрагменти розпису XVI ст., російська церква (1835), яку використовують для Хотинського краєзнавчого музею. Під стінами фортеці не раз кипіли жорстокі бої. Однією з найбільших баталій була Хотинська у вересні 1621. В результаті об’єднані загони слов’ян взяли верх над 150-тисячною турецькою армією, що на той час вважалася непереможною і врятували народи Західної Європи від поневолення. Вирішальну роль у перемозі відіграло сорокатисячне українське козацьке військо гетьм. П. Сагайдачного. В бою він був тяжко поранений і невдовзі помер у Києві. Події Хотинської битви 1621 лягли в основу історичного роману З. Тулуб «Людолови».

Мужність і героїзм запорізьких козаків оспівував хорватський поет І. Гундулич (1589–1638) в поемі «Осман».

Під час визвольної війни українського народу в Хотинській фортеці в 1650 і 1653 побували війська Б Хмельницького.