КОМПЛЕКС СПОРУД БЛИЖНІХ ПЕЧЕР розташований в улоговині між двома високими пагорбами - між Верхньою лаврою та територією Дальніх печер. Здвиженська (Хрестоздвиженська) церква, яка є головною спорудою ансамблю, збудована коштом київського полковника П. Герцика 1700 р. на місці давньої дерев'яної церкви над входом у Ближні печери. Храм - мурований, тридільний і триверхий. Складається з прямокутного бабинця, нави та півциркульної апсиди. Нава з півдня та півночі має два великі виступи, в інтер'єрі півциркульні, зовні - тригранні, які разом з апсидою утворюютьтрикоїіхову композицію. Кожен об'єм церкви увінчаний восьмигранною двоярусною грушоподібною банею на високому підбаннику. Центральний верх над навою значно перевищує за розмірами два інші. Портал головного південного входу до церкви пишно оздоблений ліпним рослинним орнаментом, гірляндами з квітів і плодів та голівками янголят у стилі народного декоративного мистецтва XVIII ст. У1740-1745 pp. до апсиди з північі юго сходу прибудовано (можливо, за проектом Й.-Г. Шеделя) одноповерхову галерею, в якій міститься один із входів до Ближніх печер. На початку XIX ст. за проектом А. Меленського надбудовано 2-й ярус галереї. 1839 р. під кутом до західного фасаду храму прибудовано прямокутну в плані трапезну, західна частина якої увінчана восьмигранним верхом. У 1769 р. в храмі встановлено триярусний дерев'яний різьблений позолочений іконостас, виготовлений майстром-різьбярем К. Швериним. У цьому іконостасі збереглося кілька ікон XVIII ст. Інтер'єр церкви розмальовано в XVIII ст. та в 1816 р. Олійний стінопис, який можна бачити й сьогодні, виконаний наприкінці XIX ст. художником Д Давидовим. Архітектурі Здвиженької церкви притаманне гармонійне співвідношення основних об'ємів і мальовничого завершення, а також вишуканого декору південного порталу та площини стін. Завдяки цьому храм є одним з найхарактерніших витворів українського архітектурного бароко початку XVIII ст. Дзвіниця, після спорудження якої ансамбль ближніх печер і набув довершеного вигляду, розміщена на північний захід від Здвиженської церкви, вище за рельєфом, серед монастирського саду. Збудована вона на місці дерев'яної дзвіниці майстром С Ковніром. За стилістичними ознаками нагадує твори архітектора І. Григоровича-Барського, однак авторство його документально не підтверджене. Дзвіниця являє собою муровану, квадратну в плані двоярусну будівлю, завершену триярусною банею. Через нижній ярус дзвіниці по осі південь - північ проходить галерея на подвір'я Ближніх печер. Фасади нижнього ярусу оздоблені горизонтальним рустом. Центр кожної грані верхнього ярусу прорізаний великим арковим вирізом. Основним елементом декору 2-го ярусу є тричегвертні пристінні колони своєрідно трактованого іонічного ордера на п'єдесталах, поставлені попарно обабіч аркових вирізів та на рогах споруди. Вони створюють мальовничу гру світлотіні, надаючи будівлі певної урочистості. Ансамбль споруд Ближніх печер органічно поєднаний зі складним рельєфом місцевості та довкіллям.
