ДАЛЬНІ ПЕЧЕРИ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ - найдавніша частина монастирського комплексу. Саме тут преподобні Антоній і Феодосій з кількома ченцями викопали перші печери та створили першу печерну церкву. Церква Різдва Богородиці, побудована 1696 р. коштом київського полковника К. Мокієвського, започаткувала комплекс мурованих споруд на Дальніх печерах. Споруджено її на місці стародавньої дерев'яної однойменної церкви на верхній терасі території Дальніх печер. Церква Різдва Богородиці - унікальна за планом та композицією споруда. Основний її об'єм у плані -тридільний і складається з прямокутних нави та невеликого бабинця, а також гранчастої апсиди. Його заверпгували увінчані декоративними маківками три восьмигранні барокові бані на високих підбанниках. 1767 р. до центрального об'єму з півдня та півночі симетрично прибудовано чотири низенькі каплички, увінчані декоративними банями без підбанників. Храм став семиверхим; утворилась виразна пірамідальна композиція, характерна для українського церковного будівництва епохи бароко. Грані об'ємів підкреслені пілястрами, фасади завершені багатопрофільним карнизом, розкріпованим над пілястрами. Вікна каплиць з півциркульними перемичками прикрашені обрамленням з "вушками". 1894 р. за проектом архітектора В. Ніколаєва простір між каплицями з заходу, півдня та півночі було забудовано, внаслідок чого утворилися тамбури біля трьох входів до храму. 1780 р. у храмі встановлено триярусний дерев'яний різьблений іконостас у стилі рококо зі срібними царськими вратами роботи майстра Г. Чижевського. Малювання в інтер'єрі належали до початку XVIII ст. У 1752 р. вони були реставровані, а 1817 р. наново виконані українським художником І. Квятковським. У 1965-1968 pp. церква Різдва Богородиці реставрована у первісному вигляді за проектом архітектора І. Макушенко. Мурована підпірна стіна тераси під церквою Різдва Богородиці збудована 1744 p., як гадають, за проектом Й.-Г. Шеделя. Вона вирішена як багатопро-гонова відкрита галерея, утворена парними присадкуватими колонами тосканського ордера. У центрі галереї - квадратна в плані триярусна вежа, в якій влаштовано сходи, що ведуть до північного входу в церкву Різдва Богородиці. Дзвіницям висотною домінантою ансамблю споруд Дальніх печер. Розміщена вона неподалік церкви Різдва Богородиці, по осі її західного входу. Відомо, що будівництвом дзвіниці керував майстер Києво-Печерської лаври С. Ковнір. Більшість дослідників вважає його також автором проекту, інші ж приписують авторство архітекторам Й.-Г. Шеделю, І. Григоровичу-Барському або П. Неєлову. Дзвіниця являє собою квадратну в плані двоярусну муровану споруду, увінчаїгу триярусною бароковою банею. Належить вона до типу надбрамних дзвіниць. У центрі нижнього ярусу по осі схід - захід знаходиться арковий проїзд. Обабіч проїзду - два вузькі приміщення; одне з них - для сторожі, а в другому влаштовано сходи на верхній ярус. У центрі кожної грані верхнього ярусу, де розміщені дзвони, влаштовано великі аркові вирізи.
Особливої архітектурної виразності дзвіниці надають масивні пілони, розташовані обабіч проїзду та на рогах споруди. У 2-му ярусі середні пілони служать основою колон композитного ордера, а наріжні підтримують парні колони. Споруду завершує розвинений карниз з дуже великим виносом. Наріжні пілони увінчані високими восьмигранними шпилями з рипідами, що надає споруді неповторної своєрідності, а її силуетові - мальовничості. Характерною рисою архітектури дзвіниці є виразне пластичне декорування фасадів. Нижній ярус будівлі оздоблено горизонтальним рустом, а 2-й ярус рясно декоровано ліпним орнаментом, розміщеним на фризах карнизів, гранях п'єдесталів колон, між колонами, над арками та навколо круглих вікон. У декорі переважають рослинні орнаменти, гармонійно пов'язані з барельєфними зображеннями янголів і з картушами. За оригінальністю архітектурного образу та майстерно виконаною пластикою фасадів дзвіниця на Дальніх печерах належить до найкращих творів українського бароко середини XVIII ст.
О. Молдованюк
