ЗОРЯНЕ НЕБО

Там, де золотооке небо, там царство духа предків, його вічне лсиття, праведність і всевишня сила.

Споконвіків дивиться орій в зоряне небо, бо в нього завжди виникало бажання виростити гарний урожай, бо коли врожай вдасться гарний, то й доля його буде щасливою. А щоб якомога точніше визначити час сівби, а заразом передбачити і своє майбутнє, мав він такий годинник, який ніколи його не підводив. Це Зоряне Небо Предків.

Коли у предковічні часи богиня світової гармонії премудра Лада творила Всесвіт, коваль небесного вогню Сварог кував Зодіак дванадцять сузір'їв і розміщував їх на небі. Богиня Лада своєю чарівною загадковістю відразу втілювалася в них, бо була матір'ю всіх небесних світил. З тих доісторичних часів чарівна Лада опікується їхнім всеєдиним ладом, а бог Сварог пильнує господарський рік, бо то є його Свароже Коло. Відтоді в народі й виникло прислів'я: "Помагай, Дажбоже, і Коло Свароже!"

Наші предки уособлювали сузір'я в образах хлопчиків, котрі невтомно прислуговують місяцю, а отже, й сонцю. Тож за рік ці Божі дітки обслу­говують дванадцять зодій, які пропливають над головою кожної людини. Сузір'я мають свої імена: Віз, Квочка, Чепіги, Косарі, Дівка воду несе, Пасіка, Хрест, Світова та Вечірня зірниці... Сузір'я отримали свої назви від форми, яку утворюють власним розміщенням. Одна велика зірка, оточена меншими, називається "квочкою"; "возом" називаються зірки, що своїм розташуванням нагадують віз... Це і є ті сузір'я, які наші пращури назвали Колом Сварожим.

Дивлячись у небо, людина помітила, що в день весняного рівнодення зоряне небо виглядає майже так само, як торік. Саме тому це сузір'я зодіаку в небі над головою почали вшановувати як найголовнішого верховного бога.

Найдавніші відомості про світові цивілізації припадають на сузір'я близнят матері Лади, Лелі і Полеля. Саме культ Лелі і Полеля, як верховних богів, існував у VI-V тисячоліттях до н.е., а це означає, що небесний шлюб богині Лелі, пізніше богині води Дани, та бога світла Полеля, пізніше бога Ярила-Сонця, в Купальську ніч наші прародителі відзначали щонайменше 6-7 тисяч років тому.

Культ небесного Бика виник у наших предків у ІУТІІ тисячоліттях до н.е. Саме в цей період Оріана-Україна успадкувала від верховного Тільця найдавніші відомості індоєвропейських цивілізацій. Культ Бика існував також у шумерів, єгиптян та крітян.

Сузір'я Тільця це Волосожар; жар великого Волоса, або Велеса. Плеяди в сузір'ї Велеса в народі називають Качиним Гніздом, Квочкою, або Бабою. Грецький поет Гесіод (VII століття до н.е.) писав, що Плеяди (Баба) ділять рік надвоє. Коли навесні вранці Баба з'являється на небі починається літо. Коли настає пора Бабиного літа Баба вранці заходить за горизонт, що є прикметою початку зими. Це сузір'я складається з семи зірок, скупчених так, неначе курчата навколо квочки, звідси і народні назви Качине Гніздо, Квочка з курчатами, Квочка, Курочка.

Оскільки богиня Лада мати всіх небесних світил, а Сварог батько, то ні одне з небесних світил не має їхніх імен. Однак у Сварога, батька Зодіаку, є надійний заступник бог блискавки і грому Перун. Біля громовержця наші предки часто зображували Козу; це друга за яскравістю зірка, яку нині називають Капелою, чи Кипелою. Бог Перун ще з тих предковічних часів став опікуном молодого Божича, а точніше Кози, в яку перевті­люється, ховаючись від Мари, сонце Коляди на Різдво. Саме на Різдво світу бог небесного вогню Сварог подарував нашим предкам Золотий плуг і навчив їх сіяти хліб. Удень зимового сонцестояння (24 грудня) вранці сузір'я Косарі (Оріон) заходить за горизонт, ніби падає з неба. Саме звідси, вважали наші пращури, упав з неба на землю Золотий плуг Сварога.

Наші діди-прадіди вміли і любили працювати! Недаремно Сварог, крім плуга, навчив їх виготовляти ще й борони. Борони це сучасна Кассіопея. А коли наші предки першими в світі зробили колесо, а отже, винайшли і колісницю з возом, то гордо помістили свій винахід на небі. Відтоді сузір'я Великої Ведмедиці почали називати Возом, або Колісницею. Малу Ведме­дицю Пасікою, бо наші пращури не лише вміли приручати коней, корів та кіз, але й бджіл. Славні були наші прародителі, за що й любили їх боги.

Сузір'я Діви (Терези) в народі називали Дівчиною з відрами, або Дівка воду несе. Полярну зірку називали Квочкою; Венера має цілий ряд народних назв: Вечірня Зоря, Вечорова, Рання, Світова Зірниця, Зоряниця, але найчастіше просто Зоря.

За повір'ями наших предків, зірки рідше наділялися назвами, бо вважалося, що то палаючі свічки. Як тільки хто народжується, Бог запалює свічку і ставить її в небі. Коли людина живе на землі праведно, її свічка горить ясним, чистим світлом, і навпаки якщо людина живе безладно, то її зірка горить слабким, блідим вогнем. Зірка, що горить яскраво, означає для тієї людини довге лсиття.

Сприйняття палаючих зірок різне. Одні кажуть то нехрещені діти, другі що це ангели проганяють з неба злих духів, треті що коли хтось помирає, то й зірка його падає...

Та найбільше легенд складено про Божу дорогу, яку нині називають Чумацьким Шляхом, бо в недалекому минулому Зоряна дорога була дороговказом для чумаків, які їздили у Крим по сіль. Небесну дорогу, ніби всипану зоряним пилом, особливо добре видно, коли немає місяця або коли він лише народжується. Наші предки вважали, що цей Божий шлях праведні душі веде в рай, грішні в пекло, бо Божою дорогою ходить сам Дажбог та їздить нею на запряженій вогнегривими кіньми бог Перун. Для птахів то Журавлина дорога, бо нею вони летять у Вирій. Коли сходив місяць, наші пращури вважали цю небесну дорогу ще Молочною дорогою "Вужа Світу", а місяць його головою, яка має здатність відхилятися, тобто заковтувати зорі. Як риба в морі, так і місяць, плаваючи в небі, є приманкою, яка сприяє людям. Але те сприяння мінливе, як і місяць, що періодично змінює свою подобу.

Кожна жінка має своїх рожаниць заступниць від злих сил, тому зірки завжди поєднувалися з рожаницями, а людина при народженні отримувала свою зірку-рожаницю. Світова зоря головна Рожаниця-Мати, тому й стала символом продовження роду. Саме після її появи на небі і розпочинається на Різдво сонця Коляди Свята вечеря. У наших прародителів було ще й таке повір'я: при народженні дитини богиня Пряля починала прясти нитку її життя, прив'язавши початок до запаленої Богом свічки-зорі. Коли людина вмирає, богиня перерізує цю нитку і зірка падає.

Крім нерухомих сузір'їв, у зоряному небі є сім зірок, які наші предки називали "блукаючими". Ці зірки почали вважати божественними, бо кожна з них керує своєю годиною. Першій годині неділі покровительствує сонце. Понеділок починається годиною місяця, тому день присвячено місяцю; вівторок захисникові воїнів Арею; середа за звичаями предків, цей день присвячувався богині води Дані; четвер став днем Перуна; п'ятниця святої П'ятниці, богині роду; субота жіночий день, а неділя йде під знаком сонця, тому це Сонячна Панна, донька святої П'ятниці.

Місяць завжди шанувався як предок роду, тому його називають ще й Дідухом, Василем, або Колядою. Вважається, що все розпочате в день народження місяця завершиться щасливо. І, нарешті, Земля-Мати то Вели­ка Берегиня вічнозеленого Дерева життя, Берегиня свідомості світу, його минулого, сучасного і майбутнього, а отже, і вічності зоряного Неба предків.

ВОЙТОВИЧ Валерій Миколайович
МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ


    фейсбук