Комплекс споруд Манявського скиту займає вузьку терасу між схилом гори Вознесінки та урвистим берегом потоку Батерс (Скитець). Відповідно до рельєфу ділянки територія монастиря має нерегулярну форму, дуже витягнуту з південного сходу на північний захід.Скит засновано в 1611 р. Іваном (у чернецтві -Іовом) Княгиницьким, котрий здобув освіту в Унівському монастирі та Острозькій академії. Первісно будівлі монастиря були дерев'яними. Вознесенська церква, яка розміщувалась майже в центрі монастирського подвір'я, була збудована в 1620 р. на взірець церкви в с. Міжгір'я. У 1681 р. на тому ж місці споруджено нову дерев'яну церкву з тису та кедра. Після скасування монастиря в 1785 р. церкву розібрано та перенесено до м. Надвірна (згоріла в 19 Н p.), а чудовий іконостас з іконами видатного українського маляра Іова Кондзелевича передано дерев'яній церкві с. Богородчани.Протягом XVII ст. сформувався ансамбль мурованих споруд, з яких збереглися: фрагменти оборонних мурів; В'їзна башта (1681 — 1684 pp.), яка одночасно виконувала функції оборонної башти та дзвіниці; оборонна башта майже в центрі муру, зверненого в бік гори Вознесінки; Висока башта ("Скарбниця"); руїни трапезної, монастирських келій та другої В'їзної башти (дорога пронизувала монастирське подвір'я наскрізь).У 1970-х роках споруди Манявського скиту частково реставровано, проведено роботи з консервації фресок.Усі названі башти - майже квадратні в плані. В'їзна башта являє собою триярусну будівлю, завершену чотиригранним верхом. Висока башта має п'ять ярусів і увінчана чотиригранною (зі зрізаними кутами) високою банею з декоративною маківкою. Оборонна башта в мурі перекрита чотиригранним наметом. На всіх верхах відновлено ґонтові дахи.Манявський скит - цікавий приклад оборонного монастирського ансамблю XVII—XVIII ст., розпланування якого пристосовано до особливостей складного рельєфу гірської місцевості
