Phalacrocorax aristotelis (Linnaeus, 1761)
Таксономічна належність
Клас — Птахи (Aves), ряд — Пеліканоподібні (Pelecaniformes), родина — Бакланові (Phalacrocoracidae). Вид політипного роду; один з 3-х видів роду в фауні України, представлений середземноморським підвидом — P. a. desmarestii.
Природоохоронний статус виду
Зникаючий.
Ареал виду та його поширення в Україні
Пн. береги Кольського і Скандинавського п-овів, Великобританії, Ірландії, Ісландії, Франції, Іспанії та Португалії, береги і о-ви Середземного, Адріатичного, Егейського та Чорного морів, пн. узбережжя Африки. В Україні гніздиться в Криму (п-ів Тарханкут, пд. узбережжя, пд. Керченського п-ова).
Чисельність і причини її зміни
У Європі чисельність складає 75-81 тис. пар. У Криму близько 850-900 пар, в т.ч. бл. 500 пар на Тарханкуті. Зимова щільність — 2-11 особин на 1 км прибережній смуги акваторії. Причини зменшення чисельності: забруднення моря нафтопродуктами, фактор не-покою.
Особливості біології та наукове значення
Вид осілий. За межами р-нів гніздування траплявся на пн. Криму. Заселяє скелясті морські береги — обриви та острівці. Кормовий біотоп — двокілометрова смуга у прибережній акваторії. Моногам. Співвідношення статей приблизно рівне. Гніздиться окремими парами і групами. Гніздо складене з рослинних решток — гілок, жорстких стебел трав, водоростей. Відкладання яєць триває з кінця лютого до травня. У кладці 1-5, переважно 3 яйця. Насижують обидва партнери. Тривалість інкубації 28 діб, успіх інкубаціі — близько 65%. У виводку 1-3 пташенят. Підйом на крила у віці 60 діб. Статева зрілість у 2-3-річному віці. Живиться рибою (бички, піщанка, атеринка смаріда, губанові та ін. ), рідко дрібними ракоподібними. Спо-сіб живлення — пірнання.
Морфологічні ознаки
Тіло струнке. Довжина тіла — 65-80 см, розмах крил — 90-105 см, маса тіла — 1,7-2,1 кг. Оперення дорослих цілком чорне з металічним зеленим полиском. У шлюбному вбранні (взимку і до кінця весни) на голові чуб. Дзьоб і ноги темні, гола ділянка шкіри навколо дзьоба жовта. Молоді зверху бурі, черево, шия і підборіддя світлі.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Занесено до ЧКУ (1994), Додатку ІІІ Бернської конвенції. Охороняється в Карадазькому і Опуцькому заповідниках. Внесений у перелік рідкісних і зникаючих видів і підвидів, більша частина ареалів яких знаходиться у Європі (ЕЕС Директива по охороні птахів), в Червону книгу Чорного моря. Необхідне створення Тарханкутського заповідника, посилення охорони існуючих природоохоронних територій.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення
Відомостей немає.
Основні джерела інформації
Костин, 1983; Смогоржевський, 1979; Степанян, 1990; Цвелих, 2002; Кошелев та ін., 2002; Бескаравайний, 2004.
