Astacus astacus (Linnaeus, 1758)
Таксономічна належність
Клас — Ракоподібні (Crustacea), ряд — Десятиногі (Decapoda).
Природоохоронний статус виду
Вразливий.
Ареал виду та його поширення в Україні
Пн. Європи, в Україні на зх., пн., та в центральних регіонах.
Чисельність i причини її зміни
Чисельність виду незначна. Причини зміни чисельності: різні прояви антропогенного впливу — евтрофікація, збіднення води на кисень, забруднення річок пестицидами, замулення тощо, а також пряме знищення людиною.
Особливості біології та наукове значення
Вид мешкає в невеликих річках, струмках, а також евтрофних озерах (в останніх віддає перевагу прибережним зонам біля урвистих берегів зі щільним ґрунтом), зустрічається на глибині до 30 м, хоча надає перевагу норам на глибині 2-8 м.
Морфологічні ознаки
Карапакс більш-менш циліндричної форми, дещо звужений вперед. Рострум добре розвинений. Поверхня карапаксу гладенька або озброєна шипиками та горбиками. Нерухомий палець широких клешнів на внутрішньому краї з виїмкою і бородавками. Довжина клешні приблизно дорівнює ширині. Колір зеленувато-бурий, сірувато-зелений або червоно-бурий. Черевний бік тіла завжди забарвлений світліше, ніж спинний. Максимальна довжина тіла — 13,5-14,5 см.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Збереження біотопів, штучне відтворення. Додаток ІІІ Бернської конвенції.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Розмножується в неволі, але в Україні вид не розводять.
Господарське та комерційне значення
Цінний продукт харчування. Є досить важ-ливим промисловим об'єктом.
Основні джерела інформації
Бродський, 1981.
