Десять років тому подружжя Ольга та Володимир Васильєви (Київ), Барнабаш та Габріела Адам (Ужгород), а також Микола Халимоненко (Київ), Олександр Слєпоруков (Сімферополь), Михайло Товт (Берегове на Закарпатті) надали своєму благородному задуму життєвої СИЛИ: створили й зареєстрували в Міністерстві юстиції Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні.
За кілька років досягнуто відчутних успіхів в об'єднанні навколо Спілки сільських господарів, що мешкають в Закарпатті, Прикарпатті, Поліссі, Поділлі, Буковині, Придунав'ї, Криму, Слобожанщині, в центральній Наддніпрянщині.
Важливу роль у популяризації сільського зеленого туризму в Україні відіграє друкована преса, насамперед науково-популярний журнал «Туризм сільський зелений», довідник-ка-талог «Відпочинок в українському селі», посібник «Поради початківцям».
Ентузіастами вже реалізовано понад тридцять проектів за підтримки фонду «Євразія», Міжнародного фонду «Відродження», програми Євросоюзу TACIS (ТАСІС) та інших. Сьогодні активно діють місцеві осередки у вісімнадцяти областях України.
Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні прийняла до своєї дружньої родини Європейська федерація сільського та фермерського туризму EVROGITES.
Закони України «Про туризм» та «Про особисте селянське господарство» надали право власнику селянської садиби здійснювати послуги у сфері сільського зеленого туризму. Для екологічного маркування сільських осель введено програму «Зелена садиба».
Якщо хтось гадає, що Спілка - це винятково туризм, мандри, відпочинок, то він помиляється. Це набагато ширша діяльність. Ініціатори проводять постійну копітку роботу з відродження села, його соціально-економічного потенціалу, правічних звичаїв і обрядів, к/льтури українського народу. Вільні, заможні люди серед мальовни- ja чої природи є нашим найціннішим скарбом, і Спілка своєю працею плекає цей скарс. Під час туристичних мандрівок налагоджується активний діалог між містом і селом, регіонами кр>аїни, де в мг рі і злагоді г оруч з титульною нацією живуть люди різних національностей.
Особливо сприяє таким взаєминам започаткована у 2003 році щорічна всеукраїнська виставка-ярмарок сільського зеленого туризму «Українське село запрошує». Кожен із власників агросадиби привозить на виставку частинку свого краю і має можливість показати матеріальну, духовну культуру свого села, давні обряди, звичаєве право, чого так не вистачає в нашому сучасному повсякденному спілкуванні й співіснуванні. Значною мірою це стосується великих міст. І наше село в цьому контексті має всі передумови, щоб стати прикладом ввічливості, високої моралі, чесного, довірливого ставлення одне до одного.
На сьогоднішній день туризм, зокрема сільський зелений, - галузь, що зростає найстрімкіше. Приблизно десять відсотків світового валового продукту приносить міжнародна туристична індустрія. Близько п'ятисот мільярдів доларів С1ІІА становлять щорічні надходження від світової туристичної галузі й прогнозується зростання до одного трильйона у 2010 році.
Сільський зелений туризм - це саме той сектор економіки, який заслуговує на більшу увагу в Україні. Він потенційно може забезпечити значний внесок в економіку села у вигляді нових робочих місць, збільшення надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, поповнення державного бюджету через сплату податків, сприяє зниженню імпорту та інтенсифікує використання місцевих сировинних ресурсів.
Іноземні туристи, прихильники відпочинку в українському селі, так само, як і регіональні споживачі, сплачують усі відповідні податки, такі як податок на додану вартість та акцизний збір, і тягнуть за собою сшіату податків іншими господарю очими суб'єктами.
Сільський зглений туризм - індустрія експорту, яка відрізняється від решти експортних галузей одним важливим аспектом. Більшість експортерів вивозять свої товари з країни до споживача. В туризмі споживач прибуває до країни для того, щоб придбати та спожити вироблені продукти та послуги. Це створює додаткові надходження в місцеву економіку.
В умовах несприятливої кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків, стагнації виробництва в найгіршому становищі опинилося українське село. Поширюється безробіття, занепадає соціальна інфраструктура, зокрема підприємств побутового обслуговування залишилося менше третини. Унаслідок соціально-економічного занепаду села поглибилася демографічна криза. Як свідчить практика розви-
нених країн, у подоланні зазначених негативних тенденцій можуть неабияку роль відіграти несільськогосподар-ські види діяльності. Насамперед ті, що не вимагають державних капіталовкладень, а можуть задовольнитися поки що використанням наявних сільських територій, приватного житлового фонду, матеріальних статків. Окрім безпосередніх господарів, що надають послуги із сільського зеленого (агро-, еко-) туризму, може отримати робочі місця більшість громади окремо взятого села, що займається вишивкою, килимарством, гончарством, ткацтвом, різьбярством, писанкарством, ковальством, овочівництвом, садівництвом, бджільництвом, тваринництвом, у тому числі конярством. Значну організаційну й методичну допомогу жителям сіл в цьому процесі можуть надати сільські, селищні, міські, районні ради, котрі безпосередньо відповідають за сталий розвиток підзвітних їм територій.
Нинішні туристи, особливо жителі міст, надають перевагу активному відпочинку в місцях з екологічно чистим навколишнім середовищем, а також шукають можливостей культурного збагачення, самоосвіти. Для задоволення таких потреб Україна має надзвичайно великі туристично-рекреаційні можливості. Майже п'ятнадцять відсотків території - це курорти, зони відпочинку, гірські та приморські ландшафти, придніпровські зелені зони, де є чудове здорове повітря, чисті ріки, гори, місцевості, де збережено національні традиції, фольклор, музеї, церкви та інші прекрасні архітектурні пам'ятки. Історично склалися понад 500 населених пунктів, які мають унікальну історико-культурну спадщину. Охороняється державою близько 30 національних і регіональних парків та садиб відомих діячів української культури. Визначними є лікувальні ресурси - більш як 400 джерел мінеральних вод та понад 100 родовищ цілющих грязей, велика кількість яких унікальні не лише для України, а й для Європи.
Значна частина цих ресурсів зосереджена в межах сільської місцевості, площа якої становить 69,3 відсотка території країни, та в межах лісових угідь, площа яких - 7,2 відсотка. У селах України налічується 6,3 мільйона житлових будинків, із яких 98 відсотків перебувають у приватній власності.
Середньорічна кількість працездатного населення, що мешкає в селах, становить 6,4 мільйона осіб, із них понад 0,5 мільйона - офіційно зареєстровані як безробітні, 3 мільйони - відносяться до категорії незайнятого населення.
Цікавими туристсько-екскурсійними об'єктами є пам'ятки історії, архітектури, археології, об'єкти етнографії, заклади культури, виставки тощо. У сільській місцевості, крім історико-культурних об'єктів, потенційно привабливі хліборобство як етнографічне явище, поєднане з певними ритуалами: привітання з «хлібом, сіллю та рушником», «толока» - участь громади у збиранні хліба, на сінокосі, «обжинки» - свято після збирання врожаю; промисли: мисливство, рибальство, збиральництво, чумацтво; ремесла: лозоплетіння, бондарство, столярство, гутництво (виготовлення скла), кушнірство (вичинка шкур для одягу); народна архітектура - хата, клуня, хлів, комора, церкви та каплиці, млини та вітряки; українське національне вбрання, національна кухня.
Якщо буде належно задіяне таке велике багатство матеріальної і духовної культури Украі'ни, в сільському зеленому туризмі позитивний результат не забариться. А саме - зросте добробут сільської родини, диверсифікуються доходи сільського населення, зменшиться міграція із сільської місцевості, розшириться спектр туристичних послуг в Україні, збільшаться надходження до місцевих бюджетів, підвищиться конкурентоспроможність і привабливість, зростуть обсяги внутрішніх і зовнішніх інвестицій до сільських регіонів, збільшиться кількість робочих місць в галузях прямо або опосередковано пов'язаних із сільським туризмом; молодь зокрема жінки, інші категорії громадян започаткують власну справу в сфері сільського туризму.
Але, щоб закріпити такі позитивні тенденції й надати відчутний поштовх розвиткові сільського туризму, потрібно вирішити низку невідкладних завдань. Передусім розробити методичну нормативно-правову базу щодо визначення організаційних умов надання послуг із сільського зеленого туризму в межах особистого селянського господарства; надати методичні рекомендації з добровільної категоризації житла, передбаченого для розміщення відпочивальників; упровадити систему пільгового довгострокового кредитування сільського населення на розвиток сільського архітектури та побуту HAH України в селі Пирогів поблизу Києва з метою формування позитивного агротуристичного іміджу областей; розпочати підготовку профільних фахівців, навчання й перекваліфікацію сільських господарів, незайнятого сільського населення для роботи в секторі сільського зеленого туризму; організувати спеціалізовані класи в сільських середніх загальноосвітніх школах з метою підготовки майбутніх кадрів для сільського зеленого туризму; створити на рівні країни та областей комп'ютеризовану систему бронювання та резервування місць у домогосподарствах та послуг.
Порівняно з безпосередньо власниками агроосель туроператори та турагенти є не менш важливим компонентом ринкової системи, які, перебуваючи в безпосередньому наближенні до потенційних споживачів послуг -міських жителів, - якнайкраще зможуть виконувати функції маркетингу та реалізації послуг у сфері сільського туризму, що, зрештою, позитивно позначиться на швидкому розвиткові сільського зеленого туризму в Україні.
Допоможе вирішити правові, організаційні засади реалізації державної політики України у сфері сільського зеленого туризму прийнятий у першому читанні Закон України «Про сільський зелений туризм». Очікуємо, що незабаром у другому читанні Верховна Рада України врахує зміни й доповнення до цього закону, розроблені Спілкою Допоможе вирішити правові, організаційні засади реалізації державної політики України у сфері сільського зеленого туризму прийнятий у першому читанні Закон України «Про сільський зелений туризм». Очікуємо, що незабаром у другому читанні Верховна Рада України врахує зміни й доповнення до цього закону, розроблені Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, Інститутом сільського розвитку, прийме в цілому як закон і направить на підпис Президентові.
Є ще один досить істотний резерв для поповнення обігових коштів власників сільських садиб, що надають туристичні послуги. Більшість із них мають земельні паї, які здають в оренду, і за те отримують мізерну платню в один-півтора відсотка від вартості землі без урахування кадастрової вартості, а отже, дуже дешево. Настав час значно підвищити орендну плату власникам земельних паїв. Тоді вони відчують себе справжніми володарями своєї землі, а українське село почне по-справжньому відроджуватися.
Василь ВОВК Київ