Сільський зелений туризм визнано окремим видом туризму, розвиток якого є пріоритетним напрямом державної політики у статтях 4 та 6 Закону України “Про туризм”, № 324 від 15.09.1995 р. У законодавстві України сільський зелений туризм розглядається як одна із послуг, що може надаватися в рамках господарської діяльності особистих селянських господарств.

Вона є цілком добровільною і незалежною від сертифікації якості розміщення, тому що свідчить лише про енологічно сприятливий (чистий) спосіб ведення власного господарства. Нерідко вдосконалення комфортності розміщення може навіть суперечити екологічним вимогам, зокрема з приводу використання будівельних матеріалів, які вміщують азбест, пластикових садових меблів, одноразового посуду, кімнат помешкання, обладнаних синтетичними матеріалами, застосування засобів побутової хімії, неналежної економії газу, електроенергії та води.

Сільський зелений туризм - явище багатогранне. Один із його основних аспектів, зважаючи на сучасний стан економічного розвитку України, - соціальний. Тому його слід розглядати як один із засобів диверсифікації джерел доходів сільських жителів, як складову частину розвитку сільської інфраструктури та сільських територій, а також як один із чинників стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Саме тому в багатьох країнах сільський зелений туризм активно підтримується та заохочується державою.

 Ця казка днів - вона була недовгою. Цей світлий сон - пішов без вороття. Це тихе сяйво над моєю долею! -Воно лишилось на усе життя.

Десять років тому подружжя Ольга та Воло­димир Васильєви (Київ), Барнабаш та Габріела Адам (Ужгород), а також Микола Халимоненко (Київ), Олександр Слєпоруков (Сімферополь), Михайло Товт (Берегове на Закарпатті) надали своєму благородному задуму життєвої СИЛИ: створили й зареєстрували в Міністерстві юсти­ції Спілку сприяння розвитку сільського зеле­ного туризму в Україні.