Виробництво заліза на території України відоме з часів Київської Русі. У багатьох місцях Полісся його виплавляли з болотних залізних руд на деревному вугіллі ще в XIV-XVI століттях. Відкриття покладів залізної руди і кам'яного вугілля на півдні України поклало початок створенню тут великого району чорної металургії Росії.
Перші машинобудівні виробництва з'явилися в Україні вже у першій половині XIX століття. Насамперед це було транспортне і сільськогосподарське машинобудування. У 80-ті роки відбувся швидкий розвиток машинобудівної промисловості. У 1884 році в Україні нараховувалося 75 машинобудівних заводів. Паралельно розвивались і дрібні виробництва машинобудівного та інших профілей. У 1869 році в Україні нараховувалося понад 3700 промислових і кустарно-ремісничих закладів, а вже у 1900 році їхня кількість сягнула за 5300.
В Україні хімічна промисловість почала формуватися як галузь з кінця XIX століття у зв'язку із попитом на хімічні добрива, нафтопродукти, соду, фарби тощо. Напередодні Першої світової війни Україна виробляла більше восьми процентів продукції хімічної промисловості Росії, в тому числі 78 процентів кальцинованої та каустичної соди, 18 процентів мінеральних добрив і 11 процентів сірчаної кислоти.
Лісозаготівельна промисловість сформувалась у двох лісових регіонах України - карпатському і поліському. Щорічно в Україні заготовляють близько 10 мільйонів кубометрів деревини, що не задовольняє потреб промисловості. При цьому щорічно утворюється понад 24 мільйони кубометрів деревних відходів (у тому числі на деревообробних підприємствах - 12 мільйонів кубометрів). Але на сьогодні використовується менше третини цих відходів. Лісопильна промисловість розміщена, в основному, в місцях лісозаготівель, виробництво фанери зосереджене у Краснопильську (Чернівецька область), Ор-жеві (Рівненська область) і центрах деревообробної промисловості (Києві, Львові, Костополі, Чернівцях).
Першу мануфактуру з виробництва суконних тканин в Україні було створено в 1722 році в селі Ряшках (Чернігівщина). У XIX столітті збудовано суконні фабрики в Дунаївцях (Хмельниччина), Богуславі (Київщина), Харкові і Сумах. На початку XVIII століття з мануфактур стала розвиватися і шовкова промисловість. Потім це виробництво занепало. Нині в Україні працює єдиний комбінат натурального шовку (Київ), який випускає легкі тканини -крепдешин, креп-жоржет тощо.
Харчова промисловість як галузь індустріального виробництва почала формуватися в Україні на початку XIX століття. Провідною галуззю її стала цукрова. Перші цукроварні з'явилися у 1820-х роках. У першій половині XIX століття було збудовано близько 200 цукроварень. У 1867 році в Києві відбувся з'їзд власників цукрових заводів, на якому головували Бобринські, Браницькі, Терещенки та інші і іукрові магнати.
Із всієї земельної площі України (близько 60 мільйонів гектарів) сільськогосподарські угіддя займають майже 42 мільйони гектарів. З них на орні землі припадає більше 33 мільйонів гектарів (на кожну сім'ю таким чином припадає в середньому 4,5 мільйона гектарів ріллі), на пасовиська - близько п'яти мільйонів гектарів, на сіножаті - два мільйони гектарів. На території України, особливо в південних її регіонах, вже у другій половині XIX століття склалося спеціалізоване високотоварне зернове господарство, що давало хліб на експорт. У 1913 році на зернові припадало біля 88 процентів усіх посівів.
Україна має всі різновиди сучасного транспорту загального користування. Провідна роль у транспортній системі належить залізниці. Бурхливе будівництво залізниць розпочалося у другій половині XIX століття. Першу залізницю на території сучасної України було збудовано між Львовом і Перемишлем. Друга залізниця від Одеси до Балти стала до ладу в 1861 році. В 1870 році Одесу (через Київ - Курськ) було сполучено залізницею з Москвою.
Найдавніша пошта на території України була відкрита на початку XVII століття у Львові італійцем Монтелупі. Натомість найдавніший документ, що зберігся до нашого часу, датований 1612 роком і свідчить про надання привілею його співвітчизникові, львівському купцеві Р. Бандінеллі на володіння поштою, яку він вдосконалив після попередника. Будинок,в якому була пошта, зберігся і донині на площі Ринок. У1913 році було відправлено 114,5 мільйона листів. З того часу їхня кількість зросла більше як у 15 разів. Перший телеграф з'явився на території України в 1852 році у Львові і тоді ж було відкрито урядову телеграфну міжміську станцію. Кількість відправлених телеграм у 1913 році становила сім мільйонів. З того часу вона зросла майже в 10 разів.
Першими осередками науки в Київській Русі були монастирі, де створювалися літописи. Першою науковою установою України вважається Острозька слов'яно-греко-латинська академія, яка існувала у 1576-1636 роках у місті Острозі - старовинному культурному центрі на Волині. У1581 році тут була надрукована "Острозька Біблія" (друкарнею керував відомий дукар Іван Федоров).
Писемність на землях Київської Русі (а отже і певна система навчання грамоті) відома ще до прийняття християнства. Розповсюдженню писемності і шкільної освіти серед східних слов'ян сприяло створення у IX столітті братами Кирилом і Мефодієм слов'янської азбуки - кирилиці. Відкриття першої школи в Україні відбулося у 988 році. В "Повісті минулих літ" записано, що тоді Володимир Святославович почав брати у "нарочитьія чади", тобто у представників феодальної верхівки, дітей і віддавати їх в "ученье книжное" в Києві. Найдавнішою пам'яткою педагогічної літератури можна вважати "Повчання Володимира Мономаха своїм дітям", яке збереглося у Лаврентіївському списку ("Повість минулих літ").
З більш як 300 тисяч видів-тшщих рослин у світовій флорі відомо понад 20 тисяч видів лікарських. В Україні рослин, які вживали і продовжують вживати з метою лікування того чи іншого захворювання, налічується понад 1000 видів. Найдавнішим давньоруським довідником з медицини, що зберігся до наших часів, є лікарський трактат-порадник "Мазі" - узагальнена праця про лікування травами, який склала Євпраксія Мстиславна, онука Володимира Мономаха. До речі, саме травами вилікував Володимира Мономаха один із перших видатних лікарів Стародавньої Русі монах Агапіт, який, за свідченням "Києво-Печерського патерика", мав велику популярність серед усіх верств населення. Першим лікарем-професіоналом на Русі був Іван Скляр (X століття).
