З більш як 300 тисяч видів-тшщих рослин у світовій флорі відомо понад 20 тисяч видів лікарських. В Україні рослин, які вживали і продовжують вживати з метою лікування того чи іншого захворювання, налічується понад 1000 видів. Найдавнішим давньоруським довідником з медицини, що зберігся до наших часів, є лікарський трактат-порадник "Мазі" - узагальнена праця про лікування травами, який склала Євпраксія Мстиславна, онука Володимира Мономаха. До речі, саме травами вилікував Володимира Мономаха один із перших видатних лікарів Стародавньої Русі монах Агапіт, який, за свідченням "Києво-Печерського патерика", мав велику популярність серед усіх верств населення. Першим лікарем-професіоналом на Русі був Іван Скляр (X століття).
За свідченням норвезької саги, ще княгиня Ольга заснувала лікарню, де догляд за хворими був доручений жінкам. В 1070 році ігумен Феодосій заснував при Києво-Печерському монастирі лікарню-притулок. Медичну допомогу тут надавали ченці-"лєчці". В XIII столітті лікарня для цивільного населення була відкрита у Львові. Саме в цьому місті у 1445 році було відкрито першу в Україні аптеку.
Притулки для хворих і недужих (з XVI століття вони стали називатися шпиталями) створювалися при братських громадах (так, Львівське братство мало п'ять шпиталів). З кінця XIV століття у містах України засновуються цехи, які об'єднували також ремісників-лікарів, яких називали цирюльниками. Цехи цирульників часто називалися цехами хірургів. В Запорозькій Січі військо козаків обслуговували січові цирюльники, які були при кожній сотні. Медичні кадри готували організовані в XVII столітті госпітальні медичні школи. Викладачів же для самих шкіл готували колегії (в тому числі і Києво-Моги-лянська). В 1778 році медико-хірургічна школа була відкрита у Єлісаветграді (Кіровограді), а в 1794 році - в Сімферополі. З 1802 року у Київській академії був введений курс медицини. Серед вихованців академії - один із засновників вітчизняного акушерства, ботаніки і фітотерапії М. Амбодік-Максимович, перший вітчизняний професор ветеринарії і медичних наук І. Андрієвський, перший вітчизняний професор анатомії, фізіології і хірургії К. Щепин та інші. Зі створенням губернських (в 1797 році) і повітових медичних управ почалася організація медичної допомоги сільському населенню. Перша карантинна служба в Україні (Васильківський карантин) була створена в 1740 році у Києві з відділами в ряді міст. Перша в Україні велика лікарня була побудована в 1800 році в Кременчуці. Незабаром лікарні з'явилися в Полтаві, Ромнах, Лубнах та інших містах. Перший аптекарський город, який можна вважати найдавнішою науково-практичною установою з вирощування лікарських рослин, відкрився в Лубнах у 17 21 році одночасно із заснуванням тут аптеки. Відкриту у 1778 році аптеку в Харкові з 1780 року очолював перший аптекар-українець Петро Піскуновський. Першою майстернею з виготовлення медичних інструментів вважається майстерня, відкрита у 1738 році при Лубенській аптеці. Підготовка дипломованих лікарів в Україні почалася з відкриттям в 1805 році Харківського університету і медичного факультету при ньому. Першим деканом і професором хірургії медичного факультету Харківського університету був П. Шумлянський. Перше в Україні наукове медичне товариство - Київське товариство лікарів - було засноване в 1840 році. Роком пізніше був заснований медичний факультет Київського університету. У1844 році при факультеті була відкрита терапевтична клініка, потім - акушерська, а в 1848 році - хірургічна. Протягом 1851-1853 років при факультеті був відкритий анатомічний театр. У1870 році в Києві була відкрита військова фельдшерська школа, в 1877 - курси медичних сестер, а в 1881 році заснована перша в Україні станція швидкої допомоги. Третім центром з підготовки практичних і наукових кадрів на Україні була Одеса. В 30-х роках тут була побудована міська лікарня, в хірургічному відділенні якої працював М. Скліфосовський. На природничому факультеті Новоросійського університету викладали І. Мечников та І. Сеченов. Медичний факультет цього університету був створений у 1900 році при активній участі його першого декана відомого патофізіолога В. Підвисоцького. У 1886 році І. Мечниковим була заснована перша в Росії бактеріологічна станція. В1912 році лікар-офтальмолог В. Філатов здійснив в Одесі першу операцію. З Києвом і Одесою пов'язана діяльність відомого хірурга, який уперше застосував наркоз, засновника воєнно-польової хірургії, анатома і патолога, учасника героїчної Севастопольської оборони М.І. Пирогова (1810-1881). У 1856-1861 роках він був попечителем Київського і Одеського навчальних округів. М.І. Пирогов похований у мавзолеї у Вінниці. Склеп розташований у підземному приміщенні церкви, яка входить до музею-садиби Пирогова. Спосіб, яким був забальзамований Пирогов, досі залишається невідомим. У1864 році була проведена реформа, згідно якій була створена земська медицина, її розвиткові сприяло створене у 1883 році товариство лікарів пам'яті М.І. Пирогова. На території України у 1913 році налічувалося близько 8 тисяч лікарів і 12 тисяч середніх медичних працівників.
Чимало українських медиків уславили себе самовідданою працею, незвичайними дослідами на собі. Так, видатний патологоанатом і епідеміолог Г. Мінх дослідом на собі у 1874 році вперше довів можливість перенесення поворотного тифу кровососними комахами. Одеський інфекціоніст і невропатолог Й. Мочутковський у 1876 році заразив себе висипним тифом з метою довести наявність збудника цїєі хвороби в крові хворих. Видатний епідеміолог, вихованець Одеського увіверситету В. Хавкін вперше розробив ефективні протихолерну (1892) та протичумну (1896) вакцини, з якими провів досліди на собі. Харківський гігієніст В. Фавр у 1902 році заразив себе малярією з метою довести роль малярійного комара як переносника цієї хвороби. Засновник наукової школи мікробіологів Я. Бардах першим серед вітчизняних науковців провів на собі щеплення проти сказу для перевірки впливу його на організм. У всьому світі нині відомі досягнення українських медиків-науковців. У молекулярній біології виявлено властивості клітин змінювати швидкість синтезу окремих РНК, що може у подальшому застосовуватися у біотехнології, діагностиці та лікуванні онкологічних і генетичних захворювань. Фізіологи розробили нові методи вивчення функцій життєво важливих макромолекул у нервових і м'язових клітинах. Вченими-медиками розроблено оригінальний метод посилення протипухлинної стійкості організму, що базується на результатах досліджень явища суттєвої активізації систем імунітету за допомогою внутрішньо-судинного низькоенергетичного лазерного опромінення крові. На основі фундаментальних досліджень створено принципово нові методи лікування атеросклерозу, інфекційних захворювань.
З 1958 року в Києві працює єдиний в Україні і найбільший в Європі Інститут геронтології. Цей центр з вивчення проблем старіння і активного довголіття є базою Всесвітньої організації охорони здоров'я для проведення курсів з соціальних і медичних питань геронтології. У 1995 році у Сумах вперше в Україні був відкритий інститут фітотерапії і медикобіологічних досліджень. В Україні виявлено досить значні ресурси різних типів мінеральних лікувальних вод. У Карпатах багато джерел з високим вмістом сірководню, переважно біогенного походження. Серед них всесвітньо відомі води Трускавця (унікальна за своїми якостями "Нафтуся"). Курорт тут діє з 1827 року. У Карпатах також знаходяться родовища вуглекислих мінеральних вод - води "Поляна Квасова", "Свалява". На базі Миргородського родовища створено курорт і організовано розлив та постачання води населенню. Постачається також і "Берегівська" вода з однойменного джерела в харківській області. Курорт у Березівці під Харковом діє з 1862 року. Найбільші запаси лікувальної води - на курорті Хмель-ник у Вінницькій області, де радонові води використовують для ванн. Найдавніший бальнеологічний курорт в Україні, що діє з 1576 року, розташований в селі Шкло Львівської області. Найбільші запаси лікувальних грязей зосереджені в лиманах Одещини. їх використовують для грязелікування і виготовлення медичних препаратів. Лікувальні грязі також є в Криму і на узбережжі Азовського моря.
