ВІДЬМА
Відьма тому й називається відьмою, що про все відає — знає.
Колись, ще як були волхви-кудесники, відьма керувала погодою, вміла закривати собою зорі й місяць, пасла корів-хмар, а коли починався грім і блискавка — доїла їх, і з небес падав дощ. Тоді вона могла ставати вогняним клубком і навіть вогневим змієм у небі.
Старі люди пам'ятають, що колись один чоловік розказував. Пішов він на полювання, та раптом де не взявся сильний вітер і налетіли темні хмари. То він і встрелив у найчорнішу. З неї впала мертва гола жінка, а буря враз ущухла.
Було те дуже давно. Сьогодні відьма хоч і вміє літати, та живе на землі. Бувають родимі, що походять з відьомського кодла. Вони мають невеличкий, на два пальці, хвостик, на кшалт чортячого, який у сні висовується, а як вона проснеться — ховається. Згодом, коли відьма відьмує, він обростає, як у собаки.
Очі у відьми чорні та глибокі, погляд негарний, на сонце праведне ніколи не дивиться. Відьма може народитися тоді, коли вагітна жінка, готуючи страву на Святий вечір, з'їсть вуглинку з печі, яка необережно впала до горщика. В сім'ї, в якій народилися підряд сім дівчаток, одна з них стане відьмою, бо з малих літ вмітиме чаклувати. Відьом не слід плутати з чарівницями, бо ці роблять тільки добро і багато знають, але нікому не шкодять.
На відміну від родимих, які рідко шкодять людям, бувають відьми вчені. Це — жінки, які продають свою душу чортові, а тому дуже лихі та злі. Одна жінка стала такою в дивний спосіб: у ніч на святого Урая-Рая пішла на коров'ячий брід, набрала з того сліду в рот води та й пішла до хреста. Там зняла з себе одежу, розіслала її на хресті і вилізла на нього.
Учені відьми виходять вночі на двір у білих довгих сорочках з розпущеними по пояс косами. Вийшовши, закривають місяць хмарами, застеляють ними усе небо. Починається буря, а вони біжать тоді доїти чужих корів. Заганяють місяць у хлів, а там видоюють корів так, що з дійок разом з молоком дзюрчить кров. Така відьма, крім худоби, вміє здоювати собак, кішок, гадюк, ящірок, добувати з жаби сметану, а з роси — молоко. А ще вони вміють насилати серед літа град або сніг. Одного разу відьма вкрала навіть веселку з неба. Інші можуть насилати на людей хвороби, давати доручення різним гадам, щоб ті, наприклад, викрали дощ чи росу, які відьми тримають потім в горщиках у вигляді жаби у себе в коморі, а тому через них і стається на землі посуха. А ще відьми викрадають малих дітей, уміють псувати їх очима, наводити на них причину; насилають на людей хворобу і навіть смерть.
Найнебезпечнішими для подібної шкоди є ніч перед Різдвом молодого Божича-Сонця, ніч перед Великоднем та ніч на Купала. Люди знають: коли падають з неба зорі — їх крадуть відьми та ховають у глечики, бо зорі — це душі людей, які жили праведним життям на землі.
У кожному селі є відьма, а в деяких їх може бути і не один десяток, не кажучи вже про міста. Особливо гарні дівчата стають відьмами чи чарівницями і зваблюють гарних парубків. А всі бридкі старі жінки можуть легко стати відьмами.
У Купальську ніч відьми стають молодими та вродливими і злітаються на шабаш на Лису гору, що понад Дніпром нижче Києва. Верховодить там ними старий відьмак. Це — так само чоловік, який усе знає, але з лиця бридкий, як і стара жінка, що стала відьмою.
Перед мандрівкою відьма роздягається догола, звертається з магічним замовлянням до хатнього порога, з-під якого вона добула глини, аби виготовити мазь, в яку додала різного зілля, зміїних голів та жаб'ячих лапок. Користується вона і відваром тирлич-зілля, яким натирається під пахвами. Прості дівчата теж знають магічність цього зілля, яке викликає до них любов. Вони ним і вмиваються, щоби скоріше вийти заміж.
Натершись чарівною маззю, відьма перекачується через стіл, сідає верхи на помело, мітлу або на кочергу чи коромисло, хапає в руки мечик од терлиці і вилітає через комин. Пурхне, як горобець, і летить на шабаш.
На тих ігрищах при світлі багаття відьми та й інша нечиста сила влаштовують після ділової частини дикі оргії: п'ють, гуляють, витанцьовують, грають у війну, кидаючи одна в одну мечиками. Як тільки заспіває півень-почакун, відьми повертаються додому.
У Купальську ніч бог блискавки і грому Перун особливо обачний. Бо саме тоді відьма найбільше мотається у пошуках цвіту папороті. Оволодівши чарівною квіткою, розрізує долоню і запихає її під шкіру; тоді вона може накликати людям багато зла, бо пізнає мову тварин і рослин та заволодіє ще більшими чарами таємниць неба і землі. Особливо молодим треба бути обачливими біля вогню. Попіл Купальського вогнища молсе завдати великої шкоди, коли його вполює відьма. Водночас він може служити оберегом від відьом, якщо його закопати під ворітьми огоролсі. Врешті, від злих чарівниць молена вберегтися різними засобами. Відьми дуже бояться псів-ярчуків, собак з вовчими зубами. Але такого собаку нелегко виховати, бо він походить аж із дев'ятого покоління від дев'ятої суки. Відьом проганяють таколс плакуном верболистим та ще — кропивою чи коноплями. Щоб позбутися їх, на Святвечір обійстя обсипають маком. Відьма дуже любить мак і не матиме часу йти до хліва доїти худобу, бо починає визбирувати його по мачинці.
Кажуть, що хто хоче побачити відьму, має дивитися через дірку в поліні, з якого випав сук. Різними є і способи, як її зловити. Скажімо: в те місце на стіні, куди падає тінь від відьми, забивають цвяхи.
Відьми бояться знахарок, бо ті допомагають людям різним зіллям та замовляннями, знають про їхнє минуле і майбутнє, аби тільки ті не брехали. Впізнати відьму можна ще й тоді, коли парубок одягне кашкет на голову дашком назад, на руках з пальців поробить дулі, одну руку засуне в кишеню, іншу — за пазуху. Коли проходити біля відьми, вона злиться і її одразу можна впізнати. Відьма не тоне у воді, може обертатися кішкою, собакою, мишею, жабою — навіть неживими предметами.
Коли вона помирає, то цілий тиждень ніяк не може вмерти: реве бичачим голосом, блює кров'ю, вивалює язик, лупає очима і такий розноситься сморід, що всі тікають з хати, а нести на кладовище її можна лише з тяжким трудом. Аби відьма не встала з могили, в місце, де знаходяться її груди, завжди забивають осиковий кілок.
ВОЙТОВИЧ Валерій Миколайович
МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ