ЧОРНА
Село Чорна в першій чверті XIX ст. належало Рачинським, від котрих біля 1820-1830 pp. набув Францішек Рудніцький, Заславський хорунжий, для сина Ромуальда. Перед тим, від спадкоємців Йозефа Стемпковького, київського воєводи, відомого в часи польського короля Станіслава Августа, одного із керівників жорстокої розправи над учасниками Коліївщини, - Купує Лабунь з руїнами чудового палацу. Францішек Рудніцький - виходець з великопольської родини, від якої одна галузка, що проживала в XVI ст. в Сєрадзьку, пересилилась на Волинь. Опісля Ромуальда Рудніцького власником садиби Чоран стає його син Зигмунд (пом. 1901), учасник польського повстання на Правобережній Україні в 1863 році. Дружиною Ромуальда була шведська баронеса Матильда Рааб. По смерті Ромуальда садиба Чорна переходить до Летти Ярошинської - письменниці, що писала на шведській і польській мовах, фундаторці "Вітчизни шкільної"" на Поділлі. її єдиний син Станіслав отримав садибу Лабунь. Летта Ярошинська - остання власниця садиби Чорна.
Будучи початково фольварком великого комплексу, Чорна не мала палацу, а єдиний невеличкий будиночок слугував для помешкання управителя маєтку. Ромуальд Рудніцький тимчасово проживає в цьому будиночку до побудови палацу.
В 1830-х роках будується великий красивий палац пізньокласицистичного стилю і закладається пейзажний парк на терені понад 50 га.
Згідно родинних переказів, автором проекту палацу був італієць, а співавторкою Гелена Рудніцька. Одноповерховий палац стояв на схилі пагорбу, через що парадний фасад був дещо нижчий, аніж парковий. В цоколі парадного фасаду містилися підвали, а в цоколі паркового фасаду - помешкання слуг, кухня, буфетна пристосована під їдальню, пральня, інші приміщення. Вікна тут квадратні, палац покривав гладкий дах, початково ґонтовий, пізніше - жерстяний, з поставленими впоперек до конька, широкими відтинькованими коминами. Парадний фасад мав 13 вікон і 3 головні акценти: в центрі шестиколонний напівкруглий портик, покритий приплюснутим куполом, а також два бічні ризаліти на 2 вікна, увінчані гладкими, трикутними щитами - фронтонами з карнизами.
Парковий фасад подібний до парадного, але із-за високого цоколя справляв враження монументальності. Середня частина декорувалася
дещо інакше. Замість відкритого портику тут виступав напівкруглий ризаліт, оточений шістьма тосканського ордеру колонами, накритий круглим низьким куполом. Поміж стіною ризаліту і колонами лишався вільний простір, котрий творив галерею. До галереї із зали вели високі двері під склом (порте-фенетре). До ризаліту примикала тераса, маючи в собі двері до підвалів, а також двосторонні кам'яні сходи, що вели до парку.
Два чотирьохколонні портики прикрашали бічні (причілкові) фасади палацу. Дві середні колони стояли близько одна біля другої, а крайні -дещо далі, утворюючи широкий просвіт для вікна і дверей.
Зовнішнє декорування палацу було досить скромне. Цоколь членувався горизонтальними смугами - рустами, надвіконня прикрашалися античними головками, кути будівлі рустами.
Інтер'єр мав двохнапрямкове нерегулярне планування з коридором, що розділяв дві зали парадної сторони, від двох залів паркової правої сторони палацу, при лівій бічній (причілковій) - розміщувалося три зали.
Вісь повздовжня палацу йшла не через середину, а проходила дещо ближче до парадного фасаду, через що зали паркового фасаду мали значно більші розміри від залів парадного фасаду, які призначалися на помешкання; всіх залів і покоїв в палаці було чотирнадцять.
Велика зала вхідна - Передпокій - мала рустовані стіни, а в панелях (гладких площинах стін), що сягали стелі - фрески із зображенням околиць Риму. Навпроти вхідних дверей стояв величезний камін з жовтого мармуру, привезеного із Верони (Італія) з навершям з кронштейнів на кшталт волют.
Середину парадної паркової сторони палацу займала зала Кругла, яка відриваючись від центральної вісі палацу вперед, утворювала зовні півкруглий ризаліт (ротонду) з колонами і галереєю. Подібний архітектурний прийом використано в гіалацах Самчиків, Ілляшівки. По колу в залі Круглій стояло вісім пристінних колон із штучного мармуру, що підтримували плафон. Дві з них, утворюючи портик, стояли біля входу, дві на протилежній стороні фланкували викладений із білого мармуру камін, а ше чотири творили рами біля магонісвих дверей, що вели до залів. Стіни зали Круглої декорували білі шпалери із ніжним, тонким квітковим візерунком і широким темним фризом із штучного мармуру, що оббігав залу по-під стелею. Орнаментальна фреска прикрашала плафон стелі, з якої звисала бронзова з кришталем люстра. На підлозі чудова мозаїка, скомпонована з палісандра, магонп, сбену, і багатьох інших
дерев, імітувала підлогу ватиканської зали Аполона. Виконував її, між іншим, місцевий майстер. Над каміном висіло велике дзеркало, оправлене в різьблену з позолотою раму. На фризу каміна стояли: бронзовий з позолотою годинник і два бронзових канделябри на багато свічок. Інтер'єр зали прикрашали меблі, оббиті світлою тканиною, східні килими. З правої сторони до Передпокою і зали Круглої примикала велика зала їдальня з шістьма вікнами, що виходили на парадний і парковий фасади. Стіни тиньковані штучним зеленим мармуром, а обрамлення вікон, дверей - з гіпсу. По-під стелю залу оббігав широкий темний фриз, а саму стелю покривали фрески. Взориста підлога мала зовсім інший малюнок, аніж зала Кругла. Ця зала слугувала одночасно і як домова каплиця, для чого тут стояв вівтар в стилі Людовика XVI. Умеблювання зали виконано з темного (мореного) дуба. В сервантах зберігалися старовинні родинні речі з срібла, а також порцеляна мануфактури Корця на 100 осіб. Деякі тарілі декорували стіни, а на сервантах стояли вишукані корецькі вази. Із їдальні можна було вийти по коридору, що розділяв на дві половини праве крило палацу до чудового парку.
З лівої сторони Передпокою містився будуар, а за ним, біля зали Круглої - трьохколонна зала Блакитна. Назва її від кольору оббиття стін з візерунком великого листу і квітів. Широкий фриз із штучного мармуру декорував стіни, а стелю оздоблювала фреска, що нагадувала перський молитовник. Паркетна підлога зали складалась із квадратів світлого дерева, що обрамлялися стилізованим дубовим листям більш темного гатунку дерева. Ампірна люстра мала вигляд великої і глибокої тарілі, кольору близького до колориту зали, із золотим декором і позолоченни-ми світильниками під свічки. Меблі інтер'єру зали - крісла "гамбургки", ампірні столики - були виготовлені із магонієвого дерева.
В залі Блакитній Рудніцькі згромадили найбільш цінні твори мистецтва, особливо малярства. Серед них роботи пензля Гольбейна, Лампєго, картини XVIII ст. (переважно пейзажі), багато мініатюр, родинних пам'яток. Всі двері залів палацу виготовлені із магонієвого дерева, а ручки - з бронзи петербургських майстрів.
Навпроти палацу, за великим партером-травником стояли стайні в класицистичному стилі на 160 коней. У возовні зберігалася бричка, в якій Гелена Рудніцька їздила до Парижу й Дрездена, звідкіль привозила рідкісні сорти квітів, саджанці різних порід і видів дерев, кущів для влаштованого на свій смак парку. Парк закладався на легко горбистій місцевості одночасно з будівництвом палацу і аби мати найскоріше заплановані ефекти, дерева, перенесені з іншої місцини, висаджувалися
вельми великими. Пізніше парк доповнювався рідкісними породами дерев. До палацу вела довга ялинова алея, композиційно узгоджена з насадженнями парку. Навколо палацу лежали газони з штамбовими трояндами, а також рабатки різних квітів. Мальовничість парку підсилювали води двох ставів, перетятих гребелькою і містками, перекинутими через струмки. Опріч в'їздної ялинової алеї привертали увагу ще ліщинова, грабова і найкрасивіша із всіх - липова (97).
Пройшов час... Одинокий старіючий явір та брила фундаменту палацу в високих бур'янах, котру не зміг подолати час й люди, закинуті ставки, пустка на місці парку - оце все, що полишилося від колись чудової садиби Чорна. Тут закінчилося життя в 1917 році.
Гуляє вітер, широчінь відкритого простору, вічне небо над головою, як і колись, до побудови мистецького твору - палацо-паркового ансамблю - садиба Чорна. 1 полишаючи це пустище, думаєш: чогось не вистачає нашій культурі.
