Опукський природний заповідник

Заповідник розташований у Ленінському районі Автономної Республіки Крим. Створений у 1998 році згідно з Указом Президента України. Його площа разом з акваторією Чорного моря становить 1592,3 га.
Клімат тут помірно континентальний, посушливий, із середньорічною температурою + 14 °С, максимальною + 38,7 °С і мінімальною - 21,4 °С (в січні + 2 °С, в липні + 23 °С). Зима з короткотривалими морозами та нестійким сніговим покривом. Безморозний період триває 200-220 днів. Річна кількість опадів - усього 270 мм. Чітко виділяється літній засушливий період. Саме на території цього заповідника, на межі суші й моря, своєрідні кліматичні чинники та орографічні особливості сприяли формуванню та збереженню унікальних самобутніх флористичних, фауністичних та ландшафтних комплексів, що не мають аналогів не лише в Криму, айв Україні.
Гора Опук - одна з найвищих вершин Керченського півострова (185 м). Вона є кінцевою вершиною низькогірського Парпачського хребта і знаходиться на Чорноморському узбережжі поблизу Узунларського озера. Складена меотичними рифовими вапняками. На південь на відстані 4 км від гори в узбережній частині моря розмістилися острівці 7 та 12 м заввишки. Це скелі Кораблі (Елькен-Кая). Вони складені тими самими рифовими вапняками, що й гора Опук, і наочно ілюструють абразійну роботу моря. Для цього масиву характерним є зсувний приморський вапняково-горбистий тип рельєфу, що зумовлено зсувами третинних вапняків по підстилаючих глинах.
На вигляд і за природними особливостями Опукський масив зовсім не гармонує зі степовими рівнинними ландшафтами Керченського півострова. Він являє собою столову гору, схили якої розбиті на тераси, ускладнені уступами, крутими урвищами, кам’янистими осипищами, що визначають своєрідні умови існування тут рослин і тварин, більш характерних для гірського, аніж для рівнинного Криму.
Найбільший інтерес становить флора заповідника, у якій налічується 395 видів судинних рослин (32 % від 1239 видів флори рівнинного Криму або 44 % від 898 видів флори Керченського півострова). Ендемічне ядро заповідника становлять 48 видів судинних рослин. З них два вузьколокальних, 15 кримських, 28 кримсько-новоросійських, 3 кримсько-таманських ендеміки та понад 45 причорно-морських і приазовських субендеміків. Унікальним за своїм флори-стичним складом є вапняковий флористичний комплекс, у якому пе-реважають середземноморські види, характерні для гірського Криму. Самобутні степові флорокомплекси розміщуються на плато та підніжжі гори. їх оригінальність і неповторність зумовлені багатством видового та ценотичного різноманіття і значною кількістю середземноморських видів, серед яких багато ендемів, субендемів та реліктів.
Поряд з характерними для рівнинного Криму типами рослинності - степовим, галофільним, чагарниковим, літоральним та петрофільним - в Опукському заповіднику поширені й типово середземноморські, зокрема саваноїди, які утворюються середземноморськими видами з ефемерами, розвиток яких зумовлений тривалими засухами та дефіцитом вологи, а також томіляри - угруповання ксерофітних та геміксерофітних чагарників, чагарничків, напівчагарничків у поєднанні з геоефемероїдами та малорічними травами, що приурочені до кам’янисто-щебенистих грунтів. Саме до цих типів рослинності належить і переважна більшість ендемічних та субендемічних видів. З них Asperula praepilosa є вузьколокальним ендеміком гори Опук. Загалом за флористичним складом Опукський масив більше тяжіє до гірського Криму, ніж до зональних степових флорокомплексів.
Гора Опук знаменита ще своїм багатим раритетним фондом, що представлений тут 23 видами судинних рослин, занесених до Червоної книги України: мачок жовтий, смілка Сирейщикова, півонія тонколиста, фіалка біла, катран мітрідатський, дрік скіфський, морковниця прибережна, чебрець несправжньогранітний, асфоделіна жовта, пізньоцвіт анкарський, тюльпани двоквітковий та Шренка, штернбергія пізньоцвіта, холодок прибережний, шафран кримський, анакамптис пірамідальний та сім видів ковили.
Серед водоростей охоронний статус має лише диктіота дихотомічна, а серед лишайників - рочела водоростеподібна, рамаліна рвана.
Раритетна фауна налічує 32 види. Це ракоподібні: краби трав’яний, волохатий; жуки - ліксус катрановий; метелики - махаон, подалірій, зегрис евфема, аврора біла, бражник кроатський; перетинчастокрилі - долерус степовий.
Досить великими є також популяції раритетних плазунів: жовтопуза, полозів жовточеревого, чотирисмугого, що мешкають у вапнякових розщілинах та розсипищах.
В акваторії Чорного моря з видів, занесених у Червону книгу України, трапляються: морський коник чорноморський, піскарка сіра, морський півень, білуга чорноморська.
Гора Опук разом з Узунларським озером є місцем гніздування та зимівлі багатьох рідкісних і тих, що зникають, птахів. Це баклан довго-носий, огар (червона качка), балобан (сокіл кібець), сокіл сапсан, бо-ривітер степовий, журавель степовий, дрофа (дудак), хохітва (стрепет), лежень, зуйок морський та інші.
Серед ссавців охороняються тушканчик великий і тхір степовий.
З Опукським природним заповідником межує Узунларський цілинний ковиловий масив, що тягнеться уздовж Чорноморського узбережжя на захід від однойменного озера упродовж 5 км. Тут добре збереглися степові угруповання, де весняний аспект утворюють тюльпани та інші раритетні ефемероїди-геофіти. Ця територія зарезервована для оптимізації та розширення Опукського природного заповідника.