Заповідник «Кам’яні Могили»

Заповідник «Кам’яні Могили» заснований постановою Президії Маріупольського окружного виконкому 5 квітня 1927 року з метою збереження своєрідної ділянки кам’янистого степу. Розташований у селі Назарівка Володарського району Новокраснівської сільської ради серед неозорих степових просторів Приазов’я на лівому березі річки Каратиш (притока ріки Берди) на межі Донецької і Запорізької областей. Площа в межах Донецької області — 289,2 гектара.
Для Приазовської височини, де розташований заповідник, характерний вихід на поверхню ділянок гранітного моноліту у вигляді окремих невеличких гір і оголень. «Кам’яні Могили» і є одним із таких оголень.
Майже половину площі заповідника займають кристалічні породи, а решту — четвертинні відклади з чорноземними ґрунтами.
Виходи гранітів тут тягнуться двома рядами уздовж берега річки з північного сходу на південний захід, піднімаючись над навколишньою місцевістю майже на 100 метрів. Між грядами проглядається долина шириною 600-800 метрів. Тут граніти залягають досить глибоко і проходять річище сухого струмка Каратик.
Голі скелі, що обдуваються вітром і нагріваються сонцем, тінисті ущелини, ділянки з розвинутими ґрунтами, різний ступінь зволоження — усе це створює на невеликій території строкату мозаїку різноманітних умов існування, що зумовлюють формування скельної, степової, лугової і навіть лучно-болотної й деревно-чагарникової рослинності.
Міжгрядові зниження, а також окремі сідловини і рівнинні ділянки з розвинутими ґрунтами зайняті справжнім різнотравно-типчаково-ковиловим степом. Але й на нього впливають граніти, що місцями знаходяться на глибині 30-40 сантиметрів і навіть менше. Оскільки ґрунт часто включає гранітні уламки, у складі степів багато рослин, характерних для кам’янистих оголень: ковила, типчак, келерія коротка, шавлія поникла та австрійська, шандра рання, чебрець Маршалла, вероніка австрійська й степова, залізняк, подорожник, солонечник, люцерна, в’язіль, синець червоний, кермек плівчастий, горицвіт волзький, барвінок трав’янистий тощо.
Плоскогір’я, підніжжя гранітних гряд займають кам’янисті степи. Трав’яний покрив тут зрідженіший і нижчий, ніж у справжніх степах. На великих площах панують типчак, вентената сумнівна, бурачок покручений, самосил повстистий, тюльпан гранітний, гіацинтик Палласа. У місцях, де домішки дрібнозему до гранітної кришки незначні і травостій зріджений, покрив де-не-де утворюють листяні й печінкові мохи.
На гранітах зустрічається близько 60 видів лишайників. У суху погоду вони надають поверхні буро-сірого кольору, але від дощу або роси їх забарвлення стає яскравим і нагадує строкату мозаїку. Часто на гранітах поселяються мохи. У заповіднику їх понад 20 видів.
В ущелинах скель ростуть рідкісні й ендемні (які зустрічаються тільки в одному місці) квіткові рослини: авринія скельна, вушанка гранітна, підмаренник гранітний, бедринець крейдяний, перстач Шура, льон Черняєва, піщанка Бибирштейна, ковила гранітна, тюльпан гранітний, роговик несправжньоболгарський, деревій голий і волошка несправжньоблідолускова.
Між гранітними брилами з боку річкового долу зустрічаються зарості шипшини, глоду, бруслини, кизильника чорноплідного, жостеру проносного, терену степового, ільму Висоцького, шовковиці чорної. У вологіших місцях утворюються зарості осики, бирючини звичайної, ожини сизої. У південній частині заповідної гряди зустрічаються ільм звичайний, глід, шовковиця. Під пологом деревних і чагарникових рослин живуть трав’янисті види, характерні для листяних лісів: ряст Галлера, проліска сибірська, ряст Буша, пшінка степова, вероніка широколиста.
Усього на невеличкій території заповідника налічується аж 500 видів вищих рослин!
Тваринний світ заповідника також досить різноманітний. Під скелями можна побачити нору лисиці червоної. З дрібних гризунів виділяються ховрашки, хом’яки й миші. У чагарниках або в густій траві ховається заєць-русак. Досить багато змій. Прижився тут і єнотовидний собака. Рядки земляних горбків свідчать про наявність сліпців. Численні тут і птахи. Вже в березні прилітають жайворонки. У чагарниках можна почути сіру славку, вівсянку, сорокопуда-жулана або очеретянку — невеличку за розміром пташинку, що нагадує солов’я. На луках гніздяться чайки. Є також зозулі, дрімлюги, сірі куріпки, перепілки, стрижі, золоті щурки, кам’янки звичайні, одуди. З хижих птахів водяться очеретяний і степовий лунь, сова. На садибі заповідника живуть шпаки, горобці, ластівки. Зрідка навесні можна побачити рожевих шпаків.
В ущелинах скель багато ящірок, рідше зустрічається степова гадюка. Біля води можна побачити й вужа звичайного.
Багато чого можна побачити в «Кам’яних Могилах»... Припускають, що саме тут у 1223 році відбулося велике побоїще руських дружин з монголо-татарським військом, відоме в історії як битва на Калці. Не випадково приваблюють ці місця романтиків з усього світу, надихаючи відвідувачів на роздуми про її величність Природу, людську долю, сьогоднішню миттєвість й історичну свідомість.