Повзик (Sitta europaea) — менший від горобця, кремезний, голубувато-сірий зверху і білий знизу птах, з міцним, гострим дзьобом і коротким хвостом. Добре помітні чорні смуги, що тягнуться від кутів рота через око по боках голови, а також каштаново-коричневі боки тіла й підхвістя.
В природі легко розпізнати його за звичками. Це єдиний з наших птахів, здатний стрибати по стовбурах дерев не тільки вгору, а й униз головою. При цьому він зовсім не користується хвостом, як це роблять дятли й пищухи. Крім тою, дуже характерно поводить себе, коли їсть; насінини, жолуді, горішки встромляє в тріщини кори й розбиває ударами дзьоба (як дятли).
Гніздиться в мішаних і листяних лісах, але взимку буває часто і в чисто хвойних, в садах і парках.
Тримається поодинці або парами.
Голос навесні голосний, мелодійний свист «тфюіі-тфюіі- тфюіі». Крім того, часто видає уривчасті звуки «тюй-тюй- тюй...», «фють-фють-фють...» або дзвінку трель «трррр...».
В Україні—звичайний осілий птах Полісся, Лісостепу і Карпат,- дуже рідко зимує в Чорноморському заповіднику.
