БЕРЕЖАНИ - місто Тернопільської області, райцентр. Розташ. на берегах р. Золота Липа за 52 км на зх. від обл. центру. Залізн. ст. на лінії Тернопіль-Ходорів. Міськ. раді підпорядковані села Рай і Лісники. Насел. 19,4 тис. осіб (2003), з них українців - 95%; проживають також росіяни, вірмени, азербайджанці, євреї, татари. Перша писемна згадка - 1375. Магдебурзьке право місто отримало 1530. До Б. входили передмістя Підзамче, Містечко та Адамівка. 16-18 ст. містом володіли магнати Сенявські. Під час нац.-визв. війни під проводом Б. Хмельницького 1648 міщани-українці підтримали повстанців; 1649 і 1655 козац. загони штурмували замок. 1695 у місті було 404 будинки, 3475 жителів. Від 1772 Б. належали до Австрії; 1781 стали повіт. містом. Від 1789 в місті діяла г-зія. 1895 засн. філія “Просвіти”. У серпні-вересні 1916 у боях на г. Лисоня побл. Б. Легіон УСС героїчно стримував натиск рос. армії. Під час 1-ї світ. війни місто зазнало вел. руйнувань. У листопаді 1918 - липні 1919 - повіт. центр ЗУНР; у Б. розміщ. Нач. команда (штаб) УГА. 1919-39 - під владою Польщі. Від вересня 1939 - у складі УРСР; згодом - райцентр. 1940 почали працювати пед., торг. і деревооброб. школи, краєзн. музей, Буд. культури, б-ки. Органи НКВС розпочали масові репресії проти населення. Від 7 липня 1941 до 22 липня 1944 Б. - під нім.-фашист. окупацією. Нині в місті працюють 12 пром. і 6 с.-г. підпр-в, зокрема ВАТ - “Бережанський склозавод", “Бережанський цегельний завод “Керамік”, птахофірма “Бережанська”, “Велес”. Діють Бережанський агротех. ін-т, 4 ЗОШ, г-зія, 4 дитсадки, 2 лікарні, поліклініка, дит. пульмонол. санаторій, міжрай. тубдиспансер, Буд. культури, клуб, муз. та худож. школи, 4 музеї (Бережанський краєзнавчий музей, Бережанський музей книги, Лепкого Богдана меморіальний музей, Бережанський музей переслідуваної церкви). Продовжують роботу т-во “Боян”, осередок т-ва “Просвіта”. Працюють 7 нар. колективів худож. самодіяльності. Є парк, 2 зони відпочинку, 2 готелі. Діють реліг. громади: УГКЦ, УАПЦ, ЄХБ, РКЦ, Свідків Єгови. Б. внесені до списку істор. міст і селищ 1-ї категорії цінності України; 2001 місту надано статус Держ. істор.-архіт. заповідника. Серед архіт. пам’яток: Бережанський замок (1534-54); каплиця св. Трійці (1554); ратуша з годинник. вежею (1803); церкви - Миколаївська (1691), Вірменська (1750) та Пресвятої Трійці (1768, перебуд. 1892- 1903); комплекс монастиря бернардинців із костьолами Різдва Богородиці (1600) і дзвіницею (1741) та св. Миколая (1630-83) з колегіями (1716-42). Зберігся будинок письменника й адвоката А. Чайковського (проживав 18901910; 1894 у нього гостював І. Франко). 1805-1924 у ратуші діяла г-зія. У Б. народилися художники О. Кульчицька, В. Савчак, письменник Ф. Коковський, скульптор В. Бідула, композитор і диригент Н. Нижанківський, поети Г Мороз, Р. Мох, О. Сенатович, С. Твердохліб, громад.-політ. діяч, канд. мед. н. А. Хлопась, математик М. Чайковський та ін. Творили у місті скульптори Г. Горст (1584), Ян Пфістер (1627-36) і Л. Марконі (19 ст.). У Б. перебували мандрівник У. Вердум, король Август ІІ, гетьман І. Мазепа, цар Петро І, глава уряду ЗУНР С. Голубович, Гол. отаман УНР С. Петлюра та ін. Споруджено мемор. комплекс жертвам нім.-рад. війни (1978, скульп. Е. Мисько), пам’ятники Т. Шевченку (1993, скульп. М. Посекіра, Л. Яремчук) та Б. Лепкому (1997, скульп. І. Сонсядло), встановлено погруддя А. Чайковського (1996, скульп. І. Сонсядло) та Д. Мирона-Орлика, мемор. таблиці І. Франкові (1981) , М. Шашкевичу (1987, скульп. І. Козлик), Б. Лепкому (1991, скульп. К. Сікорський), пам’ятний знак до 50-ліття депортації українців із Лемківщини (1996). На міському цвинтарі - меморіал нім. воїнам, полеглим у 1-у світ. війну. На тер. Б. виявлені залишки 3-х стоянок доби пізн. палеоліту.
